Терміново.35 ів.письмовий докладний переказ в публіцистичному стилі із творчим завданням.сам твір: мадонна
це була виняткова нічна операція. тунель у каменоломнях, вузькоколійка з іржавими вагонетками, стара, закинута штольня, в якій солдати щось мали знайти. вони не знали, що там заховано, ніхто не знав таємниць тієї замурованої штольні, до якої бійці вступили темної ночі, озброївшись заздалегідь ліхтариками.
похмура тьма, сирість, грязюка, пліснява. мов печерні люди, сторожкі, нашорошені від довкружної загадковості, недовірливо занурювались бійці у темряву, і ніхто не знав, що мали вони відкрити в цьому пеклі підземелля, в нутровищі гори. може, тут склад якоїсь загадкової зброї, можливо, все тут заміновані ось-ось гримке вибух від найменшого необемежного доторку?
солдати рухалися в крайній напрузі нервів, аж доки у скупому світлі чийогось ліхтарика тьмаво зблиснуло золото музейної ліпленої рукавом гімнастерки сержант протер вкрите пилюкою давнє полотно, і перед бійцями, ніби з ілюзії,
до невпізнання змінилися враз серйозні солдатські обличчя, що їх ніби торкнулось неземне сві тієї ночі — вже в розташуванні батальйону - вони мовчазно стояли на варті довкруг полотна, довкруг сяйва, що тихо линуло до них звідти, де босонога висока жінка легкою ходою йде з немовлям по
навіки могла зникнути, в пітьмі штольні зітліти, згнити, а сталося інакше, її врятовано. і світло краси струмувало на кожного бійця, входило у його духовне єство, коли несли на чиємусь плащ-наметі чудом віднайдену, чудом врятовану мадонну. і коли хтось з бійців у ті дні дивився на небо, на легкі хмарини, що плили у високостях, то й там йому малювалося, як вона йде, босонога, по хмарах з італійським своїм дитям на руках, видобувшись із темряви сирої й похмурої штольні, йде у йде у вічних сяйвах просто кожному з них навстріч.
творче завдання: у продовженні висловити власне ставлення до події — врятування картини рафаеля санті «сікстинська мадонна» під час другої світової війни, власне розуміння того, яке значення мала ця подія для людства і для людини.
