Терміново, дуже потріібно! Розділити речення на прості: 1) Мати радісно перебирала своє добро, хвалилася його силою і вже бачила себе в городі посеред літа, коли ноги веселить роса, а очі й руки – різне зілля.

2) Тут дорога обривалася, а далі повелася вузенька стежка, яку в одному місці перебігав струмочок і де-не-де ховали від очей великі, розлогі кущі.

3) За час тої розмови між боярином і Максимом монголи зовсім уже відступили від берега і стояли серед води, не знаючи, що діяти.

4) Малий виздоровів, одужав – про знахарку й про її слова можна було забути.

Якось мишка посварилась з монітором. Вона думала, що її робота -це тільки постійне кликання,а в монітора на багато яскравиша робота.Тому вона вирішила знайти іншого друга, щоб її значення приносило найбільшу користь, а не тільки кликання.Вона вирішила піти до телевізора, але телевізору вона не потрібна була, й він сказав, що в нього є тільки один найкращій друг -це пульт.Тоді вона вірішила піти до телефона,але вона також була йому не потрібна.Вона вірішила повернутись до свого друга. Тим часом монітор дуже сумував..Він нічого не робив, тому, коли зявилась мишка, він дуже зрадів й пояснив мишці,що без неї він не зможе працювати, адже вона допомагає йому.Тепер мишка ніколи його не покине, адже знає, що її робота набагато найважливіша, і це точно не кликання.

Непомітно промайнула весна. Здається, ще недавно ми милувалися білопінню фруктових дерев, а вже в садках наливаються свіжим соком яблука, груші та вишні. Початком літа прийнято вважати червень. Цей місяць — особливий. Птахи і звірята починають висиджувати своє потомство. Відтак червень оголошено традиційним місяцем тиші й спокою. Довкола помітно затихли в гаях солов’їні трелі, все рідше й рідше чути голос зозулі. Як тільки ячмінний колос викине волоть, тобто почне наливатися зерном, то кажуть, що «зозуля мандрикою вдавилася». В кінці місяця сільські пастухи завжди відзначали своє професійне свято. Удавнину селяни випікали для дітей, котрі пасли худобу, смаковите печиво — мандрики. їх виготовляли із сиру та сметани й обдаровували дітвору. Зібравшись на вигоні, підлітки нерідко й самі робили з молочних продуктів обрядову страву. З червнем пов’язані й перші жнива — косовиця сіна. її, як правило, намагалися закінчити до Івана Купала. Це свято відзначають у ніч з 6 на 7 липня. Напередодні біля річки чи ставу молодь готувала багаття. Коли надходили сутінки, розпалювали вогнище. Довкола нього влаштовували танці. Вправніші намагалися перестрибувати ватру. Купайлівське свято завершувалося пізно вночі. Дівчата пускали на воду віночки зі свічками. Це одне з найромантичніших молодіжних свят, яке оспівує молодість і красу природи. На другий місяць літа припадають найбільші зливи та грози. Про це стверджує і прислів’я: «Липень казати звик: «Я — грозовик!» Але це не заважає активному визріванню зернових. Безкраї лани ячменю, жита і пшениці радують зір дорідним врожаєм. На межі липня і серпня хлібороби готуються до виходу в поле. Адже вирощений врожай потрібно вчасно зібрати. Традиційно жнива поділяються на два періоди — зажинки, коли вперше виходять на косовицю, та обжинки — завершення збирання хліба. На зажинках робили початковий сніп і його ставили на покуть, де він мав зберігатися до нового врожаю. В останній день збирання зернових плели вінок і під супровід жниварських пісень несли його до господаря. В урочистій обстановці його вішали на стіну. Це означало, що хліборобський сезон завершився. У клопотах і турботах непомітно спливло літо — вінець хліборобського року. До речі, наші пращури після впровадження християнства в серпні готувалися до новолітування. З цього приводу казали: «З’явився жита вінець — прийшов року кінець». Але про відпочинок селянам ще рано думати. Настигала пора осінньої оранки, щоб закласти міцну основу на майбутній врожай. Недарма мовиться, що літо днем красне.