теста.
10. Визначте які відокремлені члени є в реченнях.
1. Означення
2. Прикладка
3. Додаток
4. Обставина.

а) Місяць уже сідав, ховаючись за хатами і деревами.

б) Старі дуби, зелені, свіжолисті, про давнину свою шумлять.

в) Здається, ніхто цього, окрім мене,не помітив.

г) Подвиг цієї жінки, Людмили й Майстра, викликає захват.

11. Установiть вiдповiднiсть мiж реченням i вiдокремленим другорядним членом речення.
1. Вiдокремлений уточнювильний член речення
2. Вiдокремлений додаток
3. Вiдокремлене означення
4. Вiдокремлена обставина

а) Спить вiтер на колiнах у берiз, окутаних у молоко туману

б) Лев упал i довго, лежачи, стогнав

в) Тут, пiд кронами бiлих розпашiлих каштанiв, причаїлися нашi, повнi щастя, лiта

г) Здається, вогнем чудесним сяють зорі з дніпровських круч

д) Не маю іншого тепла, окрім отчого краю.

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Я хочу сказати що потрібно цінувати кожну мить-бо життя таке коротке.Час минає. Секунда за секундаю ми старішаємо. Час нас віділля від трипільського гончара, що робить добру справу. Час минає, скрізь пальці роботящої людини, історія плине і ми не замислюємось яке життя коротке. Людина не замислюэться, що для неї гроші це б нормального прожиття. А дріб’язкові сварки і щоддене сидіння перед інтернетом – марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи,завжди пам’ятай про те що, саме ми творимо своє щастя наших дітей та внуків. Народ говорить: що цінування власного життя це і є головний скарб в пам’яті людини. Старі люди більш розуміють всі барви життя, оскільки вони розуміють,що вони своє життя прожили. Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і як не прикро старість. Читаючи хороші, мудрі, старі книги ми завжди розуміємо цінність життя взагалі. Потрібно прислухатись да старих людей вони завжди цінують моменти свого життя. Завжди пам’ятайте своїх батьків цінуйте їх адже вони цінують вас, і надіються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль прожити своє життя не марнуючи його, а прожити з високо піднятою головою все життя, і не втратити жодної хвилини.