Тести:
1. Позначте твердження, яке є правильним:
А) У реченні звертання виконує синтаксичну роль підмета.
Б) У реченні звертання виконує синтаксичну роль додатка.
В) Звертання ніколи не буває членом речення.
Г) Звертання може бути будь-яким членом речення.
2. Знайти речення, у якому звертання стоїть на початку.
А) Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлими наші хати світ.
Б) О ліро, на світ увесь брини про зорі щастя.
В) Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.
Г) Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень
моїх.
3. Знайти речення, у якому звертання стоїть у кінці.
А) Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов.
Б) Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.
В) Гей рицарю жадібний, стережись.
Г) Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю!
4. Знайти речення зі вставним словом.
А) Дівчина не намагалася заплутувати слідів, вона вкидала всі листи до тої самої скриньки, а коли й не до тої самої, то принаймні в тому самому
поштовому відділенні, що значилося під цифрою сім.
Б) Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно.
В) І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки оркестру.
Г) У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було.
5. Яке вставне слово вживається для вказівки на джерело повідомлення.
А) Отже; Б) по-перше; В) по-моєму; Г) між іншим.
6. Знайти речення, у яких вставні слова виражають упевненість.
А) Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік.
Б) Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для
кохання, для зачарованості й захопленості.
В) Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі.
Г) Увечері, справді, пішов дощ.
Чим сильніше мороз , тим спокійніше сидить зграйка, зрідка пересуваючись, щоб зірвати ягоду, а потім знову всістися нерухомо на деякий час. І так цілий день.
Снігур - довірлива і товариська пташка. Селитися снігурі воліють серед змішаних порід, в горах і в хвойних лісах. Нерідко Снігуреві цілком достатньо густої рослинності і чагарників вздовж струмків.
ответ:Картина В. Климка «Туман на Поліссі» розкриває перед нами небачену до цього красу Поліського краю, налаштовує на ліричний лад, дарує можливість отримувати насолоду від життя кожної миті, відшукуючи щоденно диво серед звичайних, буденних днів.
Дивлячись на цей витвір мистецтва, одразу відчуваєш прохолоду літнього ранку, яка незважаючи на густющий туман, буває такою бажаною цією гарячою порою року. Контрастно, поряд з сивим туманом, що охопив змальовану галявину, виглядає блакитно-чисте, в деяких місцях ледве рожеве небо. На ньому ні хмаринки, здається ось-ось визирне ранкове, привітне сонечко і засяє своїми барвами.
Та поки що, розглядаючи картину, ми бачимо «закутану» у туман картину природи, яка манить своєю чистотою та недоторканістю. Зелена ковдра з густої трави, справляє враження, що тут ще не було людей і глядач, перший, кому відкрилася ця земна краса. Каміння, зображене на картині, доповнює це враження, схиляючи до думки, що таким воно було на протязі декількох століть і ніякі природні катаклізми не торкнулися цієї місцевості.
З обох боків картини височіють старі, кремезні дерева. Видно, що вони були свідками історії та знають багато таємниць цієї місцевості. Немов руки, тягнуться до землі їхні гілки, а крони – до сонця, адже життя прекрасне і воно продовжується.
Соковитою зеленню майорять кущі, які художник намалював між деревами. Вони стоять пересторогою на шляху до озера, зображеного на задньому плані картини. Озеро заросло травою і його води здаються похмурими та безрадісними.
Сама природа виступає живою істотою в цьому пейзажі. Дивишся, і здається, що зараз все прокинеться, оживе. На зміну Поліському затуманеному літньому ранку прийде новий, яскравий день.
Объяснение: