Тести Частки належать до.. a) самостійних частин мови; б) службових частин мови; в) своерідних, як вигук, слів. 2. Часткою називаеться службова частина мови, яка.. a) вживається для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення; 6) виражає залежність іменних частин мови від інших слів у словосполученні і реченні; в) надае реченню чи окремим його членам певних від- тінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм. 3. Частка як службова частина мови... a) не має лексичного значення, членом речення не буває, с незмінною частиною мови; б) має лексичне значення, вистуае одним із другорядних членів речення, е незмінною частиною мови; в) не має лексичного значення, є незмінною частиною мови, виступає членом лише простого речення. 4. За своїм значенням i pоллю в реченні частки поділя- ються на... a) формотворчі, заперечні, модальні; б) заперечні, модальні, сурядні; в) формотворчі, непохідні, модальні. 5. Формотворчі частки утворюють форми діеслів... a) дійсного майбутнього часу; б) умовного і третьої особи однини наказового ; в) дійсного і наказового , крім третьої особн однини. 6. До заперечних часток належать... a) би (б), хай, нехай; 6) не, ні, ані; в) чи, як, саме, мов
Мы живём на земле. «От земли человек взят, землей и кормится» — эта истина известна давно.
«Кормилицей» землю мы называем потому, что она сторицей возвращает нам засеянное в добрый час. «Поклонись матушке-землице, наградит тебя сторицей!» — мудрость эта доказана веками.
«Мать-Сыра-Земля всех кормит, всех поит, всех одевает, всех своим теплом пригревает!». За все те щедроты, которые ни земля человеку, род людской испытывает к ней сыновние чувства.
«Ничего нет для человека в жизни святее материнского чувства. Сын родной земли — живущий-кормящийся ее щедротами, русский народ-пахарь, дышащий одним дыханием с природою, исполнен к Матери-Сырой-Земле истинно сыновней любви и почтительности».
«А людям всем нужна еда,
Не получить её, конечно,
Без кропотливого труда.
Трудиться надо на земле,
Она — кормилица тебе!»
(Автор стиха: Ирис Ревю)
Не может человек жить без пищи. Просто пропадёт. А кормит человека земля. Но семя, кинутое в землю, без хорошего присмотра, без вложенного труда, и доброго слова не даст хорошего урожая. На земле-то работает Человек. Простой люд пашет, сеет, боронует. Из поколения в поколение передаются навыки, опыт. Каждый сторожил знает немало премудростей по возделыванию земли. «Земля – кормилица, а и то сама пить-есть просит». Немало сложено в народе пословиц-поговорок, стишков-закличек про родную землю – кормилицу людей.
«Больше землю удобряй – выше будет урожай».
«Что посеешь, то и пожнешь».
«Хорошо трудится – хлеб уродится».
«Землю вскачь не пашут».
«Гой, земля сырая,
Землица дорогая,
Матерь нам родная!
Всех нас породила,
Воспоила, воскормила
И угодьем наделила;
Ради нас, своих детей,
Водой чистой напоила
И злак всякий народила»…
Вот и вывод напрашивается: «Земля – тарелка: что положишь, то и возьмёшь».
Та при весь сум, нове місце здалося напрочуд гарним і теплим. Пташки вражені багатою поживою вже починають забувати рідне небо. Кожен день нове місто, нові краєвиди... Та як би не було добре на чужині, серце рветься додому. І ось вже радісним щебетанням пташки сповіщають своє повернення додому.