В останні десятиліття світ дитинства як складний психосоціокультурний
феномен перебуває в центрі уваги соціологів, психологів, етнографів,
фольклористів. Сучасні діти можуть бути визнані носіями і творцями
субкультури, яка виростає з надр національної традиції і становить певну
стадію її розвитку.
Дитяча література є художньою педагогікою дитини. “Дитинство – світ
складний, драматичний, багатий духовним життям, відповідальний період,
початок початків особистості індивіда. Істинні творчі відкриття дитячого
письменника необхідні юному читачеві і не обмежуються віковим
адресуванням твору. Вони перспективні і в майбутньому. Вони цікаві і для
дорослих” [ 10, 6].
Дитяча література – відкриття в малому космосі космосу великого життя.
Вона не розвивається відірвано від літературного процесу. Основні тенденції,
напрямки знаходять реалізацію як в літературі для дорослих, так і в дитячій
літературі.
Специфікою дитячої літератури є те, що юні читачі, пропускаючи описи
зовнішнього світу крізь свою чуттєву сферу, стають співпереживачами подій,
що ці картини зворушують їх душу, викликають певні позитивні емоції,
запрограмовані письменником. Соціологи, психологи, досліджуючи дитяче
бачення світу, одержують результати, які часто співпадають з найновішими
науковими досягненнями. Дитячий егоцентризм, відчуття головного,
інтенціональність важливі у пізнавальному потенціалі. На подальший розвиток
дитини реалії життя накладають свій відбиток, змінюють художність дитячого
пізнання світу, його аналогічні парадокси формально об’єктивованим дорослим
сприйняттям життя.
"Ой не ходи Грицю" - Маруся Чурай
Объяснение:
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки — чарівниці.
Котра дівчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Інша дівчина чорнобровая,
Та чарівниченька справедливая.
У неділю рано зілля копала,
В понеділок — переполоскала,
Як прийшов вівторок — зілля ізварила,
У середу рано Гриця отруїла.
Прийшов четвер — Гриць уже помер,
Прийла п’ятниця — поховали Гриця.
А в суботу рано
Мати дочку била:
— Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
— Ой мамо, мамо, жалю в Вас не має…
Нехай же Грицько нас двох не кохає!
Нехай не буде ні тій, ні мені,
Нехай дістанеться та й сирій землі.
Така тобі, Грицю, за теє відплата —
З чотирьох дощичок темненька хата…
В останні десятиліття світ дитинства як складний психосоціокультурний
феномен перебуває в центрі уваги соціологів, психологів, етнографів,
фольклористів. Сучасні діти можуть бути визнані носіями і творцями
субкультури, яка виростає з надр національної традиції і становить певну
стадію її розвитку.
Дитяча література є художньою педагогікою дитини. “Дитинство – світ
складний, драматичний, багатий духовним життям, відповідальний період,
початок початків особистості індивіда. Істинні творчі відкриття дитячого
письменника необхідні юному читачеві і не обмежуються віковим
адресуванням твору. Вони перспективні і в майбутньому. Вони цікаві і для
дорослих” [ 10, 6].
Дитяча література – відкриття в малому космосі космосу великого життя.
Вона не розвивається відірвано від літературного процесу. Основні тенденції,
напрямки знаходять реалізацію як в літературі для дорослих, так і в дитячій
літературі.
Специфікою дитячої літератури є те, що юні читачі, пропускаючи описи
зовнішнього світу крізь свою чуттєву сферу, стають співпереживачами подій,
що ці картини зворушують їх душу, викликають певні позитивні емоції,
запрограмовані письменником. Соціологи, психологи, досліджуючи дитяче
бачення світу, одержують результати, які часто співпадають з найновішими
науковими досягненнями. Дитячий егоцентризм, відчуття головного,
інтенціональність важливі у пізнавальному потенціалі. На подальший розвиток
дитини реалії життя накладають свій відбиток, змінюють художність дитячого
пізнання світу, його аналогічні парадокси формально об’єктивованим дорослим
сприйняттям життя.
"Ой не ходи Грицю" - Маруся Чурай
Объяснение:
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки — чарівниці.
Котра дівчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Інша дівчина чорнобровая,
Та чарівниченька справедливая.
У неділю рано зілля копала,
В понеділок — переполоскала,
Як прийшов вівторок — зілля ізварила,
У середу рано Гриця отруїла.
Прийшов четвер — Гриць уже помер,
Прийла п’ятниця — поховали Гриця.
А в суботу рано
Мати дочку била:
— Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
— Ой мамо, мамо, жалю в Вас не має…
Нехай же Грицько нас двох не кохає!
Нехай не буде ні тій, ні мені,
Нехай дістанеться та й сирій землі.
Така тобі, Грицю, за теє відплата —
З чотирьох дощичок темненька хата…