Тестові завдання 1) Укажіть рядок, в якому лише прислівники: А) Удвох, вночі, два, довго;Б) вночі, наспіх, вбік, бік;В) босоніж, насилу, давно, тричі. 2) Прислівник, який означає час дії: А) вголос; Б) праворуч;В) напередодні; Г) наперекір. 3) Прислівник, який означає мету дії: А) навмисне; Б) влітку;В) вороже; Г) вліво. 4) Прислівник, який у вищому ступені має суфікс -ш-: А) ясно; Б) сильно;В) швидко; Г) весело. 5) У якому рядку всі слова – прислівники? А) Повільно, вільний, по-друге, щодня;Б) ліворуч, тепло, десь, щось;В) довго, пізненько, легше, здуру. 6) Прислівник, який означає місце дії: А) красиво; Б) внизу;В) зопалу; Г) нерухомо. 7) Прислівник, який означа б дії: А) вночі; Б)глибоко;В) схвильовано; Г) всюди. 8) Прислівник, який у вищому ступені має суфікс -іш-: А) легко; Б) тепло;В) глибоко; Г) рідко 9) Виділене слово є прислівником у реченні А Старому та хворому годи завше, як малому. Б Мені стало якось ніяково. В Тоді на Волині було невеличке село. Г Стояла собі у полі, коло гаю, одна козача пасіка. Д Він говорив, не поспішаючи нікуди 10) Позначте рядок із прислівниками, від яких не можна утворити ступені порівняння А гарно, багато, далеко, рішуче Б наспіх, зопалу, навмисне, с В дорого, голосно, вузько, дбайливо Г глибоко, рано, швидко, лукаво Д вільно, дивно, сумно, коротко 11) Усі прислівники пишуться разом у рядку А на/похваті, по/ночі, у/розтіч, на/жаль Б в/щерть, за/світла, на/виворіт, на/провесні В од/віку, з/переляку, на/відріз, з/гарячу Г на/взнак, в/подорож, до/речі, що/духу Д с/підлоба, на/двоє, по/змозі, з/надвору 12) Усі прислівники пишуться через дефіс у рядку А пліч/о/пліч, з давніх/давен, день/у/день, по/латині Б на/гора, коли/не/коли, без кінця/краю, де/небудь В віч/на/віч, по сам/на/сам, хтозна/коли Г ледве/ледве, по/праву, по/друге, як/не/як Д більш/менш, раз/по/раз, будь/коли, десь/не/десь
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума.
Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч.
Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.