1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».
Объяснение:
1. Що розповідають сучасники про домашній побут українських селян
Німець Йоган Генріх Блазіус, автор книжки «Подорож Україною» (1844), яку написав після відвідин Російської імперії, зазначав, що українські села є незвичайно великі і розлогі, «хати стоять по можливості вільно і не дуже правильно, кожна хата має свій садок з численними яблунями, грушками, сливками та черешнями... Великий контраст для порівняння з тульськими (московськими) селами, у яких всі хати села стоять в один ряд на одному боці вулиці під одним дахом і де село ділиться взагалі тільки в два ряди. Хат під двома схилами даху годі знайти... Відколи ми залишили Північну Росію, ми ніде не бачили так чистенько утримуваних хат, як у козаків. Стіни з дерев’яних брусів у всіх українських мешканнях обліплені знадвору і всередині глиною і чисто побілені. На тих білих глиняних стінах не терплять жодного найменшого сліду бруду... У крою та шиття свого одягу українці значно більше зближаються із західними слов’янами, ніж з великоросами... Великорос багато уваги приділяє тому, щоб бути пишно та коштовно одягненим - але зовсім не переймається прогріхами проти чистоти; українець в кожнім разі держиться чисто, а одяг його, зате, скромний та невибагливий».
День Незалежності є дуже важливим для кожного українця. Цей день є
не лише святом, коли ми одягаємо гарну вишиванку, робимо красиві фото,
але й часом, коли ми просто маємо згадати про минуле України, про те, що
відбувається у країні зараз, бо це є невід’ємною частиною нас самих. Адже,
незважаючи на усі перешкоди на шляху до суверенітету, ми й наші предки
змогли зберегти нашу мову, культуру, звичаї і, звичайно, прагнення до
свободи, яке наче передається українцям з покоління в покоління.
Для мене незалежність – це,
насамперед, можливість говорити те, що
ти думаєш, і мати свою думку. Може іноді
трохи неправильну, але все ж могти
будь-де і будь-кому її висловити. Але ні в
якому разі не можна плутати свободу із
вседозволеністю. Адже незалежність –
це перш за все відповідальність за власні
дії.
Чи справді бути незалежним так
легко? Я вважаю, що ні, бо за справжню
незалежність треба боротися, працюючи
над собою щодня. Впродовж віків багато
хто намагався обмежити нашу свободу,
але ми повинні залишатись незламними,
як і наша вільна і незалежна держава.