Хоч мурашки і маленькі, але працьовиті. Доказом цього є великі і напрочуд правильно сконструйовані мурашники.Уявіть но собі, що в одному мурашнику живе кілька мільйонів мурашок. Ще однією не мало важливою заслугою мурашок є те, що вони є справжніми санітарами лісу. З дня-у-день вони хоробро захищають дерева від інших комах-шкідників, а ще мурахи підбирають залишки рослин і тварин, подрібнюють їх, поки не утворять гумус, на якому вирощують гриби. Власне гриби і становлять основний мурашиний раціон. Через це мурах і називають “санітарами” лісу.
Ріс на центральній алеї міста каштан. Задумливо дивився на машини, що проїжджають поряд, привітно усміхався перехожим, легенько кивав важкими гілками дітям, які пробігали біля нього, ніби за до розмови. Він ніжно всміхався сонечку, дякував йому за золоті промені. Звідкись налетів грайливий вітерець, заплутався у побурілому каштановому листі, злегка доторкнувся до гілок — і тротуаром почали вибрикувати блискучі, ще вологі від шкаралупи каштани. їх тут же підхоплювали пішоходи, ніжно їм усміхалися, пестили їх руками і ховали до кишень, у сумки чи просто несли на розкритих долонях, милуючись карими красенями. Каштан ще не вилупився зі своєї темно-зеленої долівки, вкритої густими гострими колючками. Шкаралупка лише тріснула посередині, і звідти лукаво посміхався кароокий каштан
Хоч мурашки і маленькі, але працьовиті. Доказом цього є великі і напрочуд правильно сконструйовані мурашники.Уявіть но собі, що в одному мурашнику живе кілька мільйонів мурашок. Ще однією не мало важливою заслугою мурашок є те, що вони є справжніми санітарами лісу. З дня-у-день вони хоробро захищають дерева від інших комах-шкідників, а ще мурахи підбирають залишки рослин і тварин, подрібнюють їх, поки не утворять гумус, на якому вирощують гриби. Власне гриби і становлять основний мурашиний раціон. Через це мурах і називають “санітарами” лісу.
Ріс на центральній алеї міста каштан. Задумливо дивився на машини, що проїжджають поряд, привітно усміхався перехожим, легенько кивав важкими гілками дітям, які пробігали біля нього, ніби за до розмови. Він ніжно всміхався сонечку, дякував йому за золоті промені.
Звідкись налетів грайливий вітерець, заплутався у побурілому каштановому листі, злегка доторкнувся до гілок — і тротуаром почали вибрикувати блискучі, ще вологі від шкаралупи каштани. їх тут же підхоплювали пішоходи, ніжно їм усміхалися, пестили їх руками і ховали до кишень, у сумки чи просто несли на розкритих долонях, милуючись карими красенями.
Каштан ще не вилупився зі своєї темно-зеленої долівки, вкритої густими гострими колючками. Шкаралупка лише тріснула посередині, і звідти лукаво посміхався кароокий каштан