Одного разу почали сперечатися Комп'ютерна мишка і Монітор. - Чому це ти керуєш тим, що відображається на мені? - сказав Монітор. - Тому що ти надто великий, щоб керувати і дуже незручний в використанні - відповіла Мишка. - То це я незручний?! Та якби не я, то людина не бачила б, що вона робить. І ти б тут нічим не до - Я не до б?! Та я обов'язково би щось вигадала б, а от ти - безпомічний без мене. Бо ж, доки людина не натисне на кнопку, яка розташована на мені, то не зможе виконати велику кількість різноманітних функцій. - Ой-ой-ой! Та ти так говориш, наче ти якась цариця. І тут в суперечку вмішався Системний Блок. - Гей, чого ви тут сперечаєтесь? Хіба більше немає чого робити?! Досить сперечатися і сваритися, ви обоє потрібні людині, аби вона повноцінно працювала за комп'ютером і обоє однаково важливі. - Правду кажеш! - підтвердила Клавіатура. - Ех! Пробач мені, Мишко! Я поводив себе, як справжній дурень... - сказав Монітор. - І ти мені пробач, Моніторе! Я теж себе поводила по-дурному. Давай миритися і більше ніколи не сваритися? - відповіла Мишка. - Давай! Мишка і Монітор помирились і більше ніколи не сварились і не сперечались. От і казочці кінець, а хто слухав - молодець!
Що необхідно для того, щоб наші міста й села стали чистішими? на мою думку, треба почати з себе. кожен має припинити кидати обгортки від цукерок й морозива просто на землю, а викидати їх у спеціальні сміттєві баки, адже чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. та й цього не достатньо, адже цим забруднення рік і повітря не зупинити. для цього вже потрібні чесні чиновники, які не дозволяли би і фабрикам не користуватися спеціальними фільтрами і все контролювали, аби не було так, як в одному місті. там вже директори підприємств не мають жодної совісті і вночі, коли всі жителі того міста сплять, випускають у повітря дим, який заполоняє все небо і якщо поглянеш на небо, то побачиш його страшним: хмари всі коричнево-червоні стоять. коротше, щоб міста й села стали чистішими потрібні відповідальні люди, які не залишають за собою сміття, та совісні чиновники й керівники заводів, які б не забруднювали повітря та воду.
- Чому це ти керуєш тим, що відображається на мені? - сказав Монітор.
- Тому що ти надто великий, щоб керувати і дуже незручний в використанні - відповіла Мишка.
- То це я незручний?! Та якби не я, то людина не бачила б, що вона робить. І ти б тут нічим не до
- Я не до б?! Та я обов'язково би щось вигадала б, а от ти - безпомічний без мене. Бо ж, доки людина не натисне на кнопку, яка розташована на мені, то не зможе виконати велику кількість різноманітних функцій.
- Ой-ой-ой! Та ти так говориш, наче ти якась цариця.
І тут в суперечку вмішався Системний Блок.
- Гей, чого ви тут сперечаєтесь? Хіба більше немає чого робити?! Досить сперечатися і сваритися, ви обоє потрібні людині, аби вона повноцінно працювала за комп'ютером і обоє однаково важливі.
- Правду кажеш! - підтвердила Клавіатура.
- Ех! Пробач мені, Мишко! Я поводив себе, як справжній дурень... - сказав Монітор.
- І ти мені пробач, Моніторе! Я теж себе поводила по-дурному. Давай миритися і більше ніколи не сваритися? - відповіла Мишка.
- Давай!
Мишка і Монітор помирились і більше ніколи не сварились і не сперечались.
От і казочці кінець, а хто слухав - молодець!
Сподіваюсь, що до