Трансформувати подане двоскладне речення в односкладне. Зробити його синтаксичний розбір. Світовий океан займає майже сім десятих поверхні нашої планети (​

ответ: Так що вихід тільки один.

Не потрапляйте в павутині, НЕ пробувати НІКОЛИ, НІ РАЗУ. Не давати павукам ЖОДНОГО шансу.

Ти ж не муха, щоб дати себе обдурити і з'їсти?

У тебе голова є. Розумна, людська.

Яку, як ти пам'ятаєш, ми домовлялися НЕ ВТРАЧАТИ. Так ось, коли тобі пропонують спробувати пігулку травку дихнути пару раз з пакетика разок вколотися або ще що-небудь подібне підключи ГОЛОВУ І ГОВОРИ "НІ"

Звичайно, тебе почнуть вмовляти. Говорити, що маленький, що боїшся, що не тямиш нічого. Ти вже знаєш чому. Скажи самому собі: "Це павук. Ну, а я не муха".

Іноді вмовляє не саме павук, а інші жертви. Вони ще не зрозуміли, наскільки сильно влипли. А може, зрозуміли і хочуть залучити інших, щоб не було так страшно, щоб бути "як всі". У цьому випадку їм тим більше важливо почути, як ти скажеш "ні". Раптом для кого-то твій приклад стане порятунком, і він теж вирішить порвати з павутиною?

Важливо: відмовляйся одразу і твердо. Пам'ятай: чим рішучіше ти скажеш "ні", тим швидше відстануть. Якщо почнеш: "Не сьогодні", "Щось зараз не хочеться", "Краще не треба" - будуть тиснути далі. Чи зрозуміють, що ти серйозно, - залишать у спокої.

скажи:

"Ні. Це не для мене" - і крапка.

Але не зрозуміли вони, не повірили? Повтори. Спокійно, коротко, твердо. Поки ВОНИ не відчують себе дурнями і не відстануть. Важче буває сказати "ні" близьким друзям. У розділі "Що робити, якщо твої друзі задумали погане" написано докладно, як це зробити.

І ЩЕ ОДНЕ:

обов'язково скажи дорослим, що тобі пропонували наркотики. Інакше наркодилери зловлять в свої мережі інших дітей.

Объяснение:

Живий куточок Твір-описВлітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. Я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. Дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. Але один день у мене залишився в пам’яті. Моя подруга Олена запропонувала сходити в Палац для дітей і подивитися «Живий куточок». В порівнянні із задушливими вулицями міста Палац для дітей здався нам раєм. Перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.Рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. Краса рибок, їх плавні рухи привели мене в стан спокою і утихомиреності. Але тут мій погляд впав на крокодила. Його очі здалися мені сумними.   Ми з подругою пішли далі. У іншій кімнаті були різні тварини і птахи. Крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. Тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. Решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. Товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм подобалося, коли їх гладили. Ми вийшли з Палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. Спілкування з тваринами принесло велике задоволення. Відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. І досі я часто згадую свої відвідини «Живого куточка».