Транскрипція твору. ОДА СОНЯШНИКАМ Цвітуть соняшники. Озвучені бджолами, вони чомусь схожі на круглі кобзи, які земля підняла зі свого лона на високих живих стеблах. Живе тіло кобз, пахуче, укрите жовтим пилом, проросле пелюстками, світить і золотіє, щось промовляє своєю широкою, незгасаючою усмішкою. Скільки того сміху на городі. Усі соняшники сміються, веселі, але водночас по-доброму замислені, кожен щось хоче сказати тобі, тільки підійди, наблизь своє обличчя до нього, уважного й доброзичливого. Так можна довго дивитись одне одному в очі, і коли ви розлучитеся, то кожен із вас відчує себе багатшим, ніж був.
Будь ласка, дуже потрібно . ів

Взимку ранок розпочинається повільно, нехотячи. Темнота ночі відступає, коли на вулицях запалюють ліхтарі, що освітлюють шлях тим, хто рано полишає дім. І лише близько сьомої починає поступово світати, зимове небо, затягнуте хмарами, потроху сиріє на сході. Тускле сонячне світло пробивається крізь чудернацькі візерунки на вікні, що їх намалював за ніч мороз. Зимового ранку зовсім не хочеться виходити на вулицю, навіть вилазити з-під теплої ковдри. У крайньому випадку це можна зробити, щоб випити філіжанку зігріваючого чаю.

Що посієш, те й пожнеш (Нар. тв.). 2. Куди страшніша ворога байдужість тих, заради кого борешся (О. Бондарчук). 3. Ти знаєш, що ти — людина? (В. Симоненко) 4. Любая, милая, чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. 5. Ви знаєте, як липа шелестить?.. (П. Тичина). 6. Бачиш: між трав зелених, як грудочки, пташата (В. Підпалий). 7. Чого ви гудете так грізно? До моря, знаєте, вам зась! (І. Котляревський). 8. Якщо ви хочете від серця полюбити, навчіться спершу від душі прощати (протоієрей Роман). 9. Стоїмо, біжимо, летимо — і усе це на місці (Ю. Іздрик). 10. Ми не тонемо в воді, бо звичайні жолуді (О. Радченко). 11. Не можу забути! Не гоїться рана! (І. Франко).