Треба скласти небелицю,можна з інтернету але своїми словами

Н.двоє курчат, троє відер, обидва студенти
Р.двох курчат, трьох відер, обох студентів
Д.двом курчатам, трьом відрам, обом студентам
З.двох курчат, троє відер, обидва студенти
О.двома курчатами, трьома відрами, обома студентами
М.на двох курчатах, на трьох відрах, на обох студентах

Н. обидві дівчини, кілька кварталів, кільканадцять робітників
Р.обох дівчат, кількох кварталів , кільканадцяти робітників
Д.обом дівчатам, кільком кварталам, кільканадцятьом робітникам
З.обидві дівчини , кілька квартали, кільканадцять робітників
О.обома дівчатами, кількома кварталами, кільканадцятьма(-тьома) робітниками
М.на обох дівчатах, на кількох кварталах, на кільканадцяти робітниках

Є в окремих людей особливий талант — копіювати голоси відомих артистів, співаків, а то навіть імітувати звуки поїзда, реактивного літака, плескіт води або пташиний спів... Подумалось мені про це одного квітневого дня, коли йшов я знайомою стежкою понад лісовою річечкою. А подумалося тому, що оце щойно я був присутнім на ...концерті. Почалося все з того, що над головою раптом почув стрекотання сороки. Підвів голову — ніякої сороки й близько немає. Що за дивина? Сорока закричала ще раз. Десь просто над головою, серед гілля молодого клена. Почав уважно придивлятися і побачив ...шпака. Увесь чорний, блискучий — ніби фрак одягнув. А сорочка — перламутрова, в крапочку. Пір'я так і мерехтить на грудях. Шпаку, видно, сподобалося кричати сорокою. Та так майстерно він це робив, що повзик на сусідньому дереві перебіг на другий бік стовбура, а синиці завбачливо розлетілися. Мало того, шпак занявчав кішкою. Признатися, і я був здивований такими звуками. Хтозна, чи бачив шпак, чи чув живу кішку? Може, наслухався сойки. Вона теж вміє копіювати почуті голоси, а коли потривожити її, то верещить, ніби кішка, якій наступили на хвіст. Якусь мить шпак мовчки сидів на гілці, чистив пір'я, яке й так бездоганно блищало. Ну справжній тобі артист перед виходом на естраду, який оглядає свій костюм — чи все гаразд. Шпак меланхолійно підняв голову, трохи схилив її набік — і ось уже полинули з його широко розкритого дзьоба ніжні звуки флейти. Так співає іволга. Либонь, припала до душі йому її пісня. Заспівав раз, вдруге. А потім видав такі звуки, наче хтось заплескав у долоні. Отакої! Виходить сам собі й аплодує. А що ж, по-вашому, мусить робити, коли немає слухачів? Шпак помилявся. Мені теж хотілося заплескати у долоні — подякувати майстерному пародисту. Але вчасно схаменувся. Шпак міг по-своєму зрозуміти мої емоції й полетіти геть. Мені ж хотілося дослухати до кінця його незвичайний концерт. Степан Мацюцький
Ссылка на источник: http://zorya.org.ua/detyam/opovidannya-dityam-parodist-3165.html