Тренувальне тестування. Службові частини мови.
1. Прийменник вжито в реченні
А Десь поблизу співали пташки.
Б Лунає неподалік парку голосна пісня.
В Назустріч здіймалося місто вечірнє.
Г Напередодні усю ніч ішов дощ.
Д Мовчать церкви, мовчить базар, і лиш кричать кругом плакати.
2. Прийменник є в кожному реченні, окрім
А Без праці не проживеш.
Б Друзі пізнаються в біді.
В Не гріє сонце на чужині.
Г Як гукнеш, так і відгукнеться.
Д Час за гроші ніколи не можна купити.
3. Сполучник вжито в реченні.
А Дбай ,сину, про своїх друзів: вони повинні бути добрі.
Б Завжди приємно було згадувати всіх , кого знав в дитинстві.
В А добрі друзі -запорука успіху.
Г Любий сину кожен повинен стежити і за своїм тілом, і за душею.
Д Я, люба дитино, картав себе за недобре, виробив здатність дбати про душу
4. Сполучник вжито в реченні, окрім
А Коли я був у твоєму віці, то регулярно влаштовував собі сповідь .
Б «Чиста душа -то запорука людського здоров’я і довголіття», - говорили наші предки.
В Мова - знаряддя для засвоєння спадщини минулого й найвищих здобутків культури.
Г .Слово- наймогутніше знаряддя, що уможливлює перегук поколінь.
Д Прилучення до скарбів рідної мови надає нам духовності та дужості.
5.В котрому рядку вжито частку:
А В долині – луки, трава по пояс.
Б. Було у нього щось тривожне.
В. Час – не наша власність.
Г. Дівчина немов квітка.
Д.Зроблю все, аби помагали.
6.В котрому рядку вжито частку
А Дякую тобі за листа.
Б Хоч хвилиночку зачекай на мене.
В Пам’ятаю, як уперше пішов до школи.
Г Утішило мене те, що ти любиш музику.
Д Мені захотілося жити так, щоб душа співала.
7.В котрому рядку вжито частку:
А Стримую докори за те, що завинила.
Б Слова говорили про те, щоб волу дати.
В Аби щастя було на землі.
Г Мудрість, кажуть, приходить з віком.
Д Цвіт на каштанах вже погас.
8. Частка вжита в кожному реченні, окрім:
А Правда таки переможе.
Б Пішов би я в Україну.
В Майже тиждень не було дощу.
Г Я буду крізь сльози сміятись.
9. В котрому рядку виділене слово є сполучником, і його треба писати разом.:
А. Ворон висміює свиню за\те, що чорна.
Б. Що\б улітку не вродило, зимою не зашкодить.
В. Як\ би руки не працювали, а розум над ними пан.
Г. Індик хоч не співає, за\те багато думає.
Д. Він карався за\те, що зрадив.

якщо можно самому скласти

Для мене зима це гарна пора року. адже взимку можно грати з друзями в сніжки,кататися на санях або на ковзанах.

взимку дуже гарний сніг, який виблискує на сонці. під ногами залишається слід, і сніжок так цікаво хрустить ніби хтось щось їсть хрустке.

і чекаєш цю пору року від осені. теплі вечори, батьківськи казки про сніжну королеву, гарні та веселі сімейні фото.

як зтма проходить без снігової баби? якщо її не "змацструвати" все, зиму ти пропустив. зимові канікули тільки додають сили гратися на вулиці і ставати майстрами зі снігу.

отже, зима як і літо дуже цікава пора року. і чекаємо на неї кожен раз коли підходить черга до неї.

Пригода на острові

Ми відпочивали на цьому острові третій день. Чекаючи то­вариша, який подався в село закупити продуктів, я оглядав усе довкола.

Згодом побачив, як від берега рушив човен. У ньому сиділо троє засмаглих парубійків.

Скупавшись і перевіривши снасті, я пішов через острівець на протилежний берег. Раптом почув дивний звук. Повернув­шись, побачив у розкуйовдженому гіллі куща собаку. Він ле­жав і здавався повністю безпорадним: лапи безвільно відкину­ті вбік, морда - на зів'ялому листі. Собака не поворухнувся, тільки повільно повів запаленим оком, що виражало біль і тугу. Очевидно, хворий чи поранений. Як же пес опинився на острові? Невже його привезли хлопці, які нещодавно приста­вали до острова на човні? Знайшовши неподалік бляшанку, я набрав води і спробував напоїти тварину. Собака намагався ковтнути рятівну вологу.

- Де ти взяв цього пса? - почувся голос товариша.

І в цю мить собака загарчав, ледве підвівся і встав на чоти­ри лапи. Я не міг повірити своїм очам: невже тварина, яка ледь переводила подих, звелась і навіть силкується захистити мене?

Я розповів про човен, що причалював до берега, яким, ма­буть, і підкинули пса.

Ми оглянули собаку. На боці суцільна рана, шерсть обліз­ла, шкіра подекуди відвисла. Не можна було без душевного болю дивитися на нещасну тварину.

Ми енергійно взялися його лікувати. Спершу промили рану водою, змиваючи налиплий пісок, потім обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом і перев'язали моєю сороч­кою.

Довірившись нам, собака стояв сумирно, лише іноді сіпав­ся від болю, щулив тремтячі вуха, мружив очі.

Я відчував, як у ці хвилини сповнююсь співчуттям, співпе­реживанням, - дарма що ми лікували тварину, а не людину.

Ми спорудили з листя курінь і сховали собаку від пекучого літнього сонця, пригадали цікаві мисливські пригоди, уявля­ли, як восени підемо з ним на полювання.

Раптом почулося хрипкувате пострілювання мотора. Зо­всім неподалік до берега пристав човен, який я одразу впі­знав. Із нього вийшла дівчина.

-        Альбатрос! - озвалася вона.

Собака, що досі непорушно сидів коло намету, моторно звівся і з хворобливою грацією пораненої тварини побіг назу­стріч. Дівчина опустилася навколішки і погладила пса поміж вухами.

-        Це ваш собака? - запитав я непривітно. - Що з ним ста­
лося?

Дівчина ніяково розповіла, що це собака товариша і що тварина мало не обварилася, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою... А на наш докір, що не допо­могли гончакові, пояснила, що ніхто не знав, як це зробити.

—      То ви привезли його здихати на острів? - різко перервав
дівчину мій товариш. - Курс лікування ще не закінчено, до
побачення.

Дівчина, гнівно глянувши на нас, круто розвернулася, пішла геть. Собака спробував кинутися навздогін, та товариш міцно тримав його за ремінь, заспокоюючи. Коли човен від­далився, товариш відпустив ремінь. Собака підбіг до води і тужливо заскімлив, дивлячись на протилежний берег Дніпра, де на узліссі біліли намети молодіжного табору.

—      Від нього відреклись, а він не здатен осягнути людської
жорстокості, відплачує за неї незрадливою любов'ю. Вірність! -
сумно сказав товариш.