Мова — це душа народу. Дитина росте, чує першу казку, першу пісню, сама лепече ту казку й пісню і розводить свій квітник слів, що.чим далі, тим розростається і все пишніше буяє. В її свідомість разом із материнським словом уходять звичаї свого оточення, через оповідання близьких вона довідується про діла своїх дідів і прадідів, про подвиги народних героїв минулого. Картини рідної природи з усіма її особливостями, враження від них, виражені словами, уходять у свідомість, у душу людини з тим емоційним забарвленням, яке дав їм народ у своїх піснях, казках і приповідках.
Кожна людина хоч раз, але замислюється над складним питанням: чи потрібна людині мова, чи потрібно її поважати, любити, або чи зможе мова об'єднати нас в скрутну хвилину? Перш ніж відповісти на це питання потрібно зрозуміти, а що таке мова? Мова - це щось незвичайне, красиве. За до неї, ми можемо виражати свої почуття, думки, переживання. Мова не повинна роз'єднувати, вона повинна об'єднувати. Нажаль зараз такі часи, коли спілкування на рідній мові - це щось заборонене. Але не потрібно думати тільки про погане, адже всі люди вільні і вони мають право розмовляти на вільні теми, та на вільній мові, а тобто на якій вони хочуть. Отже всім нам потрібно пам'ятати, що ми єдині, і що мова всіх об'єднує.
Люби свою мову, плекай і дбай про неї.
Перш ніж відповісти на це питання потрібно зрозуміти, а що таке мова? Мова - це щось незвичайне, красиве. За до неї, ми можемо виражати свої почуття, думки, переживання. Мова не повинна роз'єднувати, вона повинна об'єднувати. Нажаль зараз такі часи, коли спілкування на рідній мові - це щось заборонене. Але не потрібно думати тільки про погане, адже всі люди вільні і вони мають право розмовляти на вільні теми, та на вільній мові, а тобто на якій вони хочуть.
Отже всім нам потрібно пам'ятати, що ми єдині, і що мова всіх об'єднує.