Збереження пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. художнього музею М.Біласа (вілла «Гопляна») на майдані Кобзаря та пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. музею міста-курорту (колишня вілла «Saryusz») Трускавця. Належне зберігання творів М.Біласа, експозицій та фондів музеїв.
Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі, пам’ятки архітектури національного значення; збереження історичної достовірності пам’ятки.
Збереження будівлі ХІХ ст., розташованої у с. Журавники Пустомитівського району, шляхом її відновлення та створення тут музейного інтерактивного об’єкту «Панська садиба ХІХ ст.». «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники знаходиться посередині майбутнього туристичного маршруту «Глинянським шляхом» (костел в с. Вижняни, церква в с. Чорнушовичі, «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники, музей килимарства в Глинянах, Унівська Лавра). Площа споруди – 1000 м2. Після її відновлення тут буде відтворено традиційний інтер’єр та екстер’єр садиби, ландшафтний парк, створена експозиція історії села. Для туристів та відвідувачів будуть проводитись майстер-класи з народних ремесел, що зробить туристичний маршрут ще привабливішим
Територія, на яку проект матиме вплив:
Львівська область (у т.ч. м. Трускавець, м. Самбір, Пустомитівський район)
Орієнтовна кількість отримувачів вигод:
100 тис. осіб
Стислий опис проекту:
Будівля Художнього музею М. Біласа, в минулому курортна вілла «Гопляна», побудована у курортному місті Трускавці в 1921 році за проектом архітектора Я. Семковіча в традиційних формах модерну з елементами «закопанського» стилю. Це єдина із збережених вілл зрубної конструкції споруджена з тесаних смерекових колод, з’єднаних між собою за до врубок. Основними базовими архітектурними елементами вілли є: різьблені стовпи галерей, кронштейни, причілок з оздоблюючим елементом «сонечко». В 1930-х роках вілла слугувала резиденцією Р.Яроша – голови акціонерного товариства курорту в 1911-1936 рр. Тут він приймав високопоставлених гостей з Європи, Туреччини та США. Сьогодні ця вілла є пам'яткою архітектури місцевого значення і має високу архітектурну цінність. Реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, а це загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню експонатів та музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні та дверні балконні рами відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по реставрації та заміні існуючих дерев’яних віконних та дверних балконних отворів на дерев’яні з енергозберігаючим склопакетом зі збереженим архітектурним стилем підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.
Будівля музею міста-курорту Трускавця, в минулому курортна вілла «Saryusz», збудована ще на початку ХХ ст. в 1901 році в стилі «історизму» з елементами мавританської архітектури. Маючи високу архітектурну цінність та будучи пам’яткою архітектурного значення, реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, що загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні рами та відсутність утепленого фасаду відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по утепленню фасаду музею підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.
Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі – реставрація світлового ліхтаря при збереженні основних конструктивних елементів ліхтаря, його розмірів і профілю.
Сонце ненависно блиснуло мені в очі. Як це зле, вставати так рано до школи, коли ти з хлопцями грав у футбол чотири години. Ну... але потрібно! Потрібно вчитися, потрібно докладати зусиль до навчання, щоб досягти успіхів у житті... аррр... як мене все це дістало, краще б поспав ще хвилин тридцять. Все... капут! Мама йде, тепер я точно не посплю. З великими труднощями і стогнанням я встав з ліжка і пошкандибав до ванної. Скоренько помився, вдягнувся в форму і сів снідати. Не вистачало болю в спині і ногах, зіпсутих нервів зранку, та й тепер я ще маю їсти той “смаченний” борщ. Але це я також розумію: треба харчуватися вітамінами, які помагають організму краще функійонувати та розвиватися. Ммм... краще з*їм канапку з ковбасою. Пройшовши метрів з тридцять я зрозумів, що щось мені легко ідеться Я став на місці, закусив губу, попробував ніяк не висловлювати своїх думок, про те, яке прекрасне сонце сліпить мені очі, обернувся і пішов назад додому за портфелем. Уже нікуди не спішучи, я вирішив пройтись до гімназії. Знову та сама дорога, і дерева, і кущі, але дивлюсь... і чи то здається мені, чи то справді хтось махає рукою, а ззаду нього величезна, блискуча літаюча тарілка. Я подумав, що перший урок і так історія, а вчителя нема, тому піду порозглядаю, що там за чудо-юдо прилетіло. Тарілка знаходилася на подвір*ї одинадцятої школи тому підійшов ближче до неї. Побачив, що коло тої тарілки бавляться діти, тобто не бавляться, а грають у футбол. Замітив також я там одного малого зі свого подвір*я. Підійшов до нього і питаюсь: “А чого ви тут граєте? Хіба не бачите хто тут стоїть?”. Той на мене подивився і зі здивованими очима і питає: “Хто?”. Я нагнувся трохи і сказав, що то інопланетний мешканець. В душі сміявся, коли хлопчик розказав мені, що вони думали, що то новий директор приїхав на лєксусі. Жарти жартами, але всетаки тут було щось не так... Цього разу інопланетянин підійшов до мене сам. Вбраний у сріблястий костюм, з якоюсь штукою на голові, він простягнув до мене руку, але зрозумівши, що я не привик бачити руки з довгими пальцями і присосками на кінцях, забрав її. Коли поцикав якісь кнопки на тому приборі на голові, почало щось там гудіти, стріляти, струмити... Я фізику і так не люблю, а тут він мене ще дістає... Нарешті закінчив. Через двадцять хвилин, зрозумів, що той прибор — це перекладач слів і фраз між нами, що він прилетів з Марса, і що він уже десять хвилин старається вимовити українське привітання: “Здоровенькі були”. Полилась у нас розмова. Виявляється, що він мегі-красунчик на своїй планеті, бо красота в них визначається тими присосками на руках. І ще він везе з собою дітей... на екскурсію по цілій планеті, бо путівка на три дня. В самому кінці нашої розмови, я всетаки дізнався, що він шпигун і хотів непомітно проникнути сюди. Він сказав, що я йому сподобався і що він не візьме мене не експерименти, але ще й запитав, які національності найкраще підходять для дослідів. Я, як порядний, чесний, побожний українець порадив йому завітати до наших східних побратимів. Кажу, в Росії люди розумні: політикою займаються, техніку виробляють, ракети штампують. Ой зрадів я, коли той сказав, що залетить до Росії. Скривившись, я потиснув йому руку. Ан-112 (так його звали) вернувя до свого лєксуса і полетів... не залишаючи за собою слідів, крім тої стометрової ями де він приземлився. Подивився я на годинник: пройшло три години. Зрозумівши, що діла з цього не буде я знову з легкою ходою ішов, але вже не до гіманзії, а додому.
Збереження пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. художнього музею М.Біласа (вілла «Гопляна») на майдані Кобзаря та пам’ятки архітектури поч. ХХ ст. музею міста-курорту (колишня вілла «Saryusz») Трускавця. Належне зберігання творів М.Біласа, експозицій та фондів музеїв.
Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі, пам’ятки архітектури національного значення; збереження історичної достовірності пам’ятки.
Збереження будівлі ХІХ ст., розташованої у с. Журавники Пустомитівського району, шляхом її відновлення та створення тут музейного інтерактивного об’єкту «Панська садиба ХІХ ст.». «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники знаходиться посередині майбутнього туристичного маршруту «Глинянським шляхом» (костел в с. Вижняни, церква в с. Чорнушовичі, «Панська садиба XIX ст.» в с. Журавники, музей килимарства в Глинянах, Унівська Лавра). Площа споруди – 1000 м2. Після її відновлення тут буде відтворено традиційний інтер’єр та екстер’єр садиби, ландшафтний парк, створена експозиція історії села. Для туристів та відвідувачів будуть проводитись майстер-класи з народних ремесел, що зробить туристичний маршрут ще привабливішим
Територія, на яку проект матиме вплив:
Львівська область (у т.ч. м. Трускавець, м. Самбір, Пустомитівський район)
Орієнтовна кількість отримувачів вигод:
100 тис. осіб
Стислий опис проекту:
Будівля Художнього музею М. Біласа, в минулому курортна вілла «Гопляна», побудована у курортному місті Трускавці в 1921 році за проектом архітектора Я. Семковіча в традиційних формах модерну з елементами «закопанського» стилю. Це єдина із збережених вілл зрубної конструкції споруджена з тесаних смерекових колод, з’єднаних між собою за до врубок. Основними базовими архітектурними елементами вілли є: різьблені стовпи галерей, кронштейни, причілок з оздоблюючим елементом «сонечко». В 1930-х роках вілла слугувала резиденцією Р.Яроша – голови акціонерного товариства курорту в 1911-1936 рр. Тут він приймав високопоставлених гостей з Європи, Туреччини та США. Сьогодні ця вілла є пам'яткою архітектури місцевого значення і має високу архітектурну цінність. Реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, а це загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню експонатів та музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні та дверні балконні рами відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по реставрації та заміні існуючих дерев’яних віконних та дверних балконних отворів на дерев’яні з енергозберігаючим склопакетом зі збереженим архітектурним стилем підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.
Будівля музею міста-курорту Трускавця, в минулому курортна вілла «Saryusz», збудована ще на початку ХХ ст. в 1901 році в стилі «історизму» з елементами мавританської архітектури. Маючи високу архітектурну цінність та будучи пам’яткою архітектурного значення, реставраційні роботи до теперішнього часу не проводилися, що загрожує поступовій руйнації будівлі та не належному зберіганню музейних фондів. Через старі та пошкоджені віконні рами та відсутність утепленого фасаду відбуваються значні втрати тепла. Реалізація проекту по утепленню фасаду музею підвищить рівень енергозбереження установи, втілить можливість значно зменшити витрати на комунальні послуги, що в свою чергу дозволить максимально ефективно і раціонально використовувати бюджетні асигнування, а також скоротити кількість шкідливих викидів в атмосферу.
Збереження конструктивних елементів будівлі Ратуші в м. Самборі – реставрація світлового ліхтаря при збереженні основних конструктивних елементів ліхтаря, його розмірів і профілю.
З великими труднощями і стогнанням я встав з ліжка і пошкандибав до ванної. Скоренько помився, вдягнувся в форму і сів снідати. Не вистачало болю в спині і ногах, зіпсутих нервів зранку, та й тепер я ще маю їсти той “смаченний” борщ. Але це я також розумію: треба харчуватися вітамінами, які помагають організму краще функійонувати та розвиватися. Ммм... краще з*їм канапку з ковбасою.
Пройшовши метрів з тридцять я зрозумів, що щось мені легко ідеться Я став на місці, закусив губу, попробував ніяк не висловлювати своїх думок, про те, яке прекрасне сонце сліпить мені очі, обернувся і пішов назад додому за портфелем.
Уже нікуди не спішучи, я вирішив пройтись до гімназії. Знову та сама дорога, і дерева, і кущі, але дивлюсь... і чи то здається мені, чи то справді хтось махає рукою, а ззаду нього величезна, блискуча літаюча тарілка. Я подумав, що перший урок і так історія, а вчителя нема, тому піду порозглядаю, що там за чудо-юдо прилетіло.
Тарілка знаходилася на подвір*ї одинадцятої школи тому підійшов ближче до неї. Побачив, що коло тої тарілки бавляться діти, тобто не бавляться, а грають у футбол. Замітив також я там одного малого зі свого подвір*я. Підійшов до нього і питаюсь: “А чого ви тут граєте? Хіба не бачите хто тут стоїть?”. Той на мене подивився і зі здивованими очима і питає: “Хто?”. Я нагнувся трохи і сказав, що то інопланетний мешканець. В душі сміявся, коли хлопчик розказав мені, що вони думали, що то новий директор приїхав на лєксусі. Жарти жартами, але всетаки тут було щось не так... Цього разу інопланетянин підійшов до мене сам. Вбраний у сріблястий костюм, з якоюсь штукою на голові, він простягнув до мене руку, але зрозумівши, що я не привик бачити руки з довгими пальцями і присосками на кінцях, забрав її. Коли поцикав якісь кнопки на тому приборі на голові, почало щось там гудіти, стріляти, струмити... Я фізику і так не люблю, а тут він мене ще дістає... Нарешті закінчив. Через двадцять хвилин, зрозумів, що той прибор — це перекладач слів і фраз між нами, що він прилетів з Марса, і що він уже десять хвилин старається вимовити українське привітання: “Здоровенькі були”. Полилась у нас розмова. Виявляється, що він мегі-красунчик на своїй планеті, бо красота в них визначається тими присосками на руках. І ще він везе з собою дітей... на екскурсію по цілій планеті, бо путівка на три дня. В самому кінці нашої розмови, я всетаки дізнався, що він шпигун і хотів непомітно проникнути сюди. Він сказав, що я йому сподобався і що він не візьме мене не експерименти, але ще й запитав, які національності найкраще підходять для дослідів. Я, як порядний, чесний, побожний українець порадив йому завітати до наших східних побратимів. Кажу, в Росії люди розумні: політикою займаються, техніку виробляють, ракети штампують. Ой зрадів я, коли той сказав, що залетить до Росії. Скривившись, я потиснув йому руку. Ан-112 (так його звали) вернувя до свого лєксуса і полетів... не залишаючи за собою слідів, крім тої стометрової ями де він приземлився.
Подивився я на годинник: пройшло три години. Зрозумівши, що діла з цього не буде я знову з легкою ходою ішов, але вже не до гіманзії, а додому.