Люди завжди прагнули подорожувати, мандрувати та відкривати нові країни. Але не завжди вони залишалися жити на чужині. Не зважаючи на те, що нові країни приваблюють своїм місцевим колоритом, залишитися там жити прагне далеко не кожний. Іммігранти, які виїхали за кордон у пошуках кращої долі, дуже сумують по своїй батьківщині. Рідна домівка сниться їм у ночі, думки про вулиці міста, чи селища, де вони народилися, де пройшло їх дитинство не покидають упродовж всього життя. Багато письменників і, особливо, поетів, перебуваючи у вигнанні, описували у творах свої переживання та сум за рідною домівкою.
І досі існує така міра покарання, як вигнання.
Навіть після короткого літнього відпочинку у бабусі чи в таборі ми прагнемо якомога скоріше опинитися дома, у своєму місті, поряд зі своїми друзями та рідними. Тому що, де б ми не жили і якою б не була наша домівка, але вона наша, і для нас найкраща.
У приказці «Книга вчить, як на світі жить» висловлена народна пошана до дорогоцінних джерел - книжок, які мають свою історію. «Сторінками» найперших книг були камені, стіни печер, вояцькі щити. А пізніше люди почали виготовляти «папірці» з тонкої козячої чи телячої шкіри. Першу книжку виготовили в стародавньому місті Пергамі, тому й папір називали пергаментом. Пізніше люди стали писати на папірусі. Справжній папір, на якому пишуть зараз, був виготовлений дві тисячі років тому. А друковані книги пройшли довгий час, поки з’явилися на полицях. Тепер книга - наш найкращий друг, що дозволяє мандрувати по різних країнах у світ незвіданого, казкового. Книга - порадник. Бережімо цей неоціненний скарб людської думки, який навчить добру й мудрості.
Всюди добре, а вдома найкраще!
Люди завжди прагнули подорожувати, мандрувати та відкривати нові країни. Але не завжди вони залишалися жити на чужині. Не зважаючи на те, що нові країни приваблюють своїм місцевим колоритом, залишитися там жити прагне далеко не кожний. Іммігранти, які виїхали за кордон у пошуках кращої долі, дуже сумують по своїй батьківщині. Рідна домівка сниться їм у ночі, думки про вулиці міста, чи селища, де вони народилися, де пройшло їх дитинство не покидають упродовж всього життя. Багато письменників і, особливо, поетів, перебуваючи у вигнанні, описували у творах свої переживання та сум за рідною домівкою.
І досі існує така міра покарання, як вигнання.
Навіть після короткого літнього відпочинку у бабусі чи в таборі ми прагнемо якомога скоріше опинитися дома, у своєму місті, поряд зі своїми друзями та рідними. Тому що, де б ми не жили і якою б не була наша домівка, але вона наша, і для нас найкраща.
У приказці «Книга вчить, як на світі жить» висловлена народна пошана до дорогоцінних джерел - книжок, які мають свою історію.
«Сторінками» найперших книг були камені, стіни печер, вояцькі щити. А пізніше люди почали виготовляти «папірці» з тонкої козячої чи телячої шкіри. Першу книжку виготовили в стародавньому місті Пергамі, тому й папір називали пергаментом. Пізніше люди стали писати на папірусі.
Справжній папір, на якому пишуть зараз, був виготовлений дві тисячі років тому. А друковані книги пройшли довгий час, поки з’явилися на полицях. Тепер книга - наш найкращий друг, що дозволяє мандрувати по різних країнах у світ незвіданого, казкового.
Книга - порадник. Бережімо цей неоціненний скарб людської думки, який навчить добру й мудрості.