ответ:Я думаю, що писати грамотно потрібно з кількох причин.
По-перше, для того, щоб економити час інших людей. У нашій мові є багато схожих слів за звучанням, але абсолютно різних за змістом та написанням. Крім того, іноді заходиш в Інтернет і дивуєшся, прийшло повідомлення з текстом: «превед, кадила». Відразу ж здогадуєшся, що «превед» – це «привіт», а далі приходиш в ступор і намагаєшся зрозуміти, що значить друге слово, згадуєш, що в церкві є якесь кадило, з яким ходить священик і розмахує ним. Далі думаєш, може бути, це повідомлення написав якийсь сектант або масон, або це слово – якась новомодна лайка, а хвилин через п’ятнадцять доходить, що «кадила» – це «як справи». Для того, щоб не шокувати своїх рідних і близьких, економити їхній час і нервові клітини, просто необхідно писати грамотно.
По-друге, грамотна орфографія – це ознака освіченості людини, її культури. Потрібно писати без помилок, щоб тебе вважали освіченою, культурною людиною.
По-третє, правила орфографії придумали за багато років до нас, значить, це необхідно, значить, багато хто переконався на практиці, що без них не можна, як без законів у державі.
Грамота необхідна скрізь і всюди, і та людина, яка вміє правильно писати, завжди зможе висловити свою думку.
ответ:Я думаю, що писати грамотно потрібно з кількох причин.
По-перше, для того, щоб економити час інших людей. У нашій мові є багато схожих слів за звучанням, але абсолютно різних за змістом та написанням. Крім того, іноді заходиш в Інтернет і дивуєшся, прийшло повідомлення з текстом: «превед, кадила». Відразу ж здогадуєшся, що «превед» – це «привіт», а далі приходиш в ступор і намагаєшся зрозуміти, що значить друге слово, згадуєш, що в церкві є якесь кадило, з яким ходить священик і розмахує ним. Далі думаєш, може бути, це повідомлення написав якийсь сектант або масон, або це слово – якась новомодна лайка, а хвилин через п’ятнадцять доходить, що «кадила» – це «як справи». Для того, щоб не шокувати своїх рідних і близьких, економити їхній час і нервові клітини, просто необхідно писати грамотно.
По-друге, грамотна орфографія – це ознака освіченості людини, її культури. Потрібно писати без помилок, щоб тебе вважали освіченою, культурною людиною.
По-третє, правила орфографії придумали за багато років до нас, значить, це необхідно, значить, багато хто переконався на практиці, що без них не можна, як без законів у державі.
Грамота необхідна скрізь і всюди, і та людина, яка вміє правильно писати, завжди зможе висловити свою думку.
Объяснение надеюсь
1. Під вітром, вгинаючи лінії прості, повис нерухомий за вікнами дощ... (Є. Плужник).
2. Вони стояли мовчазні, вдивляючись в далеке минуле своє і своїх батьків і линучи думкою
в майбутнє (О. Довженко). 3. З людьми буває часто так, що добре знаючи колишнього події,
вона сучасності ні в зуб не розуміє (М. Рильський). 4. Лиш хто народу рідного не любить,
тіде по світу тихим жебраком, і просячи до щастя шлях загубить (Д. Павличко). 5. Троянці в
човни посідавши і швидко іх поодпихавши, по вітру гарно поплили (І. Котляревський). 6.
Старий підводиться, і не прощаючись іде, зникає десь внизу за курганом (О. Гончар). 7. Він
дивився на стовп сонячного проміння, що продершись крізь вікно, ліг на стіни чотирма
золотими плямами (М. Коцюбинський). 8. Літак помалу рушив з місця, і пружно
погодуючись на товстих шинах коліс, поїхав по зеленому полю аеродрому (В. Собко).
11. 1. Грає сонце промінцями, білий сніг стає струмками, і співаючи струмки, шлях
знаходять до ріки (М. Стельмах). 2. Виблискувала в лузі річка, і звиваючись, губилася в
зелених шатах надбережного гаю (А. Шиян). 3. Блакитний час прикинувшись водою, тече в
міщаних, чистих берегах (Є. Гуцало). 4. Веслує літо в Хмарну обологу по заводяX
просмоленим човном, і натомивши у мандрівці ноги, лягає день спочити за горбом (Є.
Гуцало). 5. Сонях дістав із грудей золотаве, задимлене серце і закохавшись у ластівку,
ластівці віддає (Є. Гуцало). 6. Іван з жахом побачив, як виткнувшись з-за галузок, застряли
головами бородаті цаи (М. Коцюбинський). 7. Зозуля не тільки кує, а захопившись, ще й
хаваккає (О. Донченко). 8. Про журавлів ти більше не співала, а серцем відчуваючи грозу,
хапливим рухом крадькома втирала солону, теплу і гірку сльозу.