От, павло, ми з тобою молодці! виступили як требе! краще за всіх. - звісно, кращі. чи ти бачив, щоб хтось грав краще нас? - ні. - я теж. але головне те які відчуття я отримав. серце моє мліло коли виходив на публіку. яка ж велика зала. не помічав раніше йього. а тепер коли - так, так у мене це саме. мені, навіть, страшно трохи було. а якби забув що! стидно було б потім євгенії олексіївні в очі дивитися. - і з цим згоден. та таки впоралися ми з тобою. - от у мене зараз відчуття немов щрсь таке велике здійснив. - а в мене ніби я весь страх там залишив і чекає він мене там, та нічого все вже позаду. - так. це точно.
Відповідь:
Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди летиш, Моїх поривів птице рання?
Ще по ярах лежить світання, Як неба вистояна тиш. Шумлять тополі-сторожі, Але тобі нема межі, Де кличуть сонце урочисті
Бори в зеленому намисті. Ми ще зустрінемось колись, А зараз мчи, моя крилата, На схід, над Каспієм горбатим, Як над минулим, зупинись.
Тут жив співець. Огні заграв Йому ще снилися крізь муку, У серці він носив розлуку І на Украйну позирав. Серед оновлених полів
Спинися, райдужна, далека. Тут шлях лежав і мліла спека. Тут він за всіх переболів.
На дорогі його сліди Дощами спражними спади!
Пояснення: