Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною. що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим. мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.
Гарний- хоч з лиця воду пий, хоч ікону малюй, очей не відірвати безліч- хоч греблю гати сумний- мов у воду опущений, сохнути з печалі щезнути - як скрізьземлю провалився дивитися - обводити поглядом, їсти очима, не спускати очей злякатися - взятися страхом, душа завмерла, душа в п'яти пішла, пішов поза шкірою, кров застигла в жилах загордитися - задерти носа утекти- накивати п'ятами, дати драла, дати волю ногам сміятися- смішки справляти, рвати боки, продавати зуби перестаратися- передати куті меду, взяти через край, перегнути палку замовкнути- прикусити язика, набрати в рот води, заціпити язика, ні пари з вуст переляканий- страх пройняв, зазнати страху, душа завмерла, в душі похололо мало- кіт наплакав, капля в морі, мов заячий хвіст дрібний- макове зерня бути першим- грати першу скрипку, держати перед дуже далеко- на краю світу, у тридесятому царстві, скільки око сягає
безліч- хоч греблю гати
сумний- мов у воду опущений, сохнути з печалі
щезнути - як скрізьземлю провалився
дивитися - обводити поглядом, їсти очима, не спускати очей
злякатися - взятися страхом, душа завмерла, душа в п'яти пішла, пішов поза шкірою, кров застигла в жилах
загордитися - задерти носа
утекти- накивати п'ятами, дати драла, дати волю ногам
сміятися- смішки справляти, рвати боки, продавати зуби
перестаратися- передати куті меду, взяти через край, перегнути палку
замовкнути- прикусити язика, набрати в рот води, заціпити язика, ні пари з вуст
переляканий- страх пройняв, зазнати страху, душа завмерла, в душі похололо
мало- кіт наплакав, капля в морі, мов заячий хвіст
дрібний- макове зерня
бути першим- грати першу скрипку, держати перед
дуже далеко- на краю світу, у тридесятому царстві, скільки око сягає