земля наших предків напрочуд багата. це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. недарма ми, нащадки тисячоліття історії україни, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. один з них – це собор софія київська, що розташований у центрі нашої столиці.
софія київська або софійський собор – це одна з найдавніших пам'яток української архітектури та монументального живопису хі-хvііі століть. народилася вона ще за часів існування київської русі, але століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнації. собор як головний храм держави був свого часу духовним та політичним центром. у його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийняття послів. тут затверджували навіть політичні угоди. у соборі велося літописання, були створені перші відомі на русі бібліотека та школа.
зовні проста, а в середині розкішна споруда уособлює ідеал людини, як його бачили архітектори тих часів. без зайвих оздоб та кричущих прикрас, адже людина за християнським віруванням має піклуватися передусім про внутрішню красу. білі стіни собору приховують неймовірної складності та виняткової краси фрески й мозаїки.
фрески зображують різноманітні біблійні сюжети, а мозаїки – найбільш шанованих постатей християнства. особливо вражає шестиметрова мозаїка із зображенням богоматері. її постать міниться тисячами відтінків численних шматочків смальти, старанно дібраних працьовитою рукою майстра. також у техніці мозаїки виконані зображення христа та марка євангеліста, воїна княжої доби, який захищав віру й державу від загарбників.
довгою і складною є історія софії київської, так само, як і історія нашої країни. і коли золота поверхня бань сліпуче виблискує у променях вечірнього сонця, а небесна блакить міниться у рожевому серпанкові, усвідомлюєш, який скарб перед тобою, і як важливо зберегти його для наступних поколінь.
ще тільки вчора сонце пригрівало, як влітку. а вже сьогодні вранці в моє місто прийшла чарівна осінь. дерева змінили своє зелене вбрання на жовте і оранжеве. у парку стало дуже красиво. там всі доріжки і стежини усипані опалим кленовим листочками. мені подобається їх збирати і робити гарні букети!
вранці, коли я йду в школу, на вулиці холодно, а вдень сонечко зігріває місто. погода восени мінлива. те йде дощик, то супляться хмари, то знову визирає сонечко. осінь щороку буває різна. вона може бути похмурою, теплою чи яскравою.
у вересні ще тепло, дме теплий ласкавий вітер, зовсім як в серпні. листя з дерев ще не опадає, а радує око різними кольорами. птахи в цей час починають готуватися до перельоту в теплі краї. ще в середині вересня настає бабине літо, коли тепло, як влітку.у жовтні все листя з дерев опадає на землю і дерева стоять голими. місто спорожніло без пташок, які полетіли на зимівлю на південь. починаються дощі і грози. на вулиці часто дме холодний і пронизливий вітер.
у листопаді бувають морозні дні, іноді навіть випадає перший сніг. на вулиці рано темніє. птахи, що залишилися в місті, можуть залишитися без їжі. тому треба підгодовувати пташок і робити для них годівниці. годівниці для пташок можна повісити на вікно або на дерева у дворі. як же весело дивитися, як птахи клюють хлібні крихти і зерна!
я люблю осінь, яка настала в моєму місті. місто стає казковим, двір покритий опалим листям. осінь оздоблює листя в різні кольори. зустрічаються листя жовтого, червоного, кольорів. ще мені подобається чути хрускіт опалого листя під ногами. восени я збираю опале листя і засушую його. разом з вчителькою ми робимо красиві вироби з них. осінь в моєму місті – це золота пора!
земля наших предків напрочуд багата. це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. недарма ми, нащадки тисячоліття історії україни, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. один з них – це собор софія київська, що розташований у центрі нашої столиці.
софія київська або софійський собор – це одна з найдавніших пам'яток української архітектури та монументального живопису хі-хvііі століть. народилася вона ще за часів існування київської русі, але століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнації. собор як головний храм держави був свого часу духовним та політичним центром. у його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийняття послів. тут затверджували навіть політичні угоди. у соборі велося літописання, були створені перші відомі на русі бібліотека та школа.
зовні проста, а в середині розкішна споруда уособлює ідеал людини, як його бачили архітектори тих часів. без зайвих оздоб та кричущих прикрас, адже людина за християнським віруванням має піклуватися передусім про внутрішню красу. білі стіни собору приховують неймовірної складності та виняткової краси фрески й мозаїки.
фрески зображують різноманітні біблійні сюжети, а мозаїки – найбільш шанованих постатей християнства. особливо вражає шестиметрова мозаїка із зображенням богоматері. її постать міниться тисячами відтінків численних шматочків смальти, старанно дібраних працьовитою рукою майстра. також у техніці мозаїки виконані зображення христа та марка євангеліста, воїна княжої доби, який захищав віру й державу від загарбників.
довгою і складною є історія софії київської, так само, як і історія нашої країни. і коли золота поверхня бань сліпуче виблискує у променях вечірнього сонця, а небесна блакить міниться у рожевому серпанкові, усвідомлюєш, який скарб перед тобою, і як важливо зберегти його для наступних поколінь.
ответ:
ще тільки вчора сонце пригрівало, як влітку. а вже сьогодні вранці в моє місто прийшла чарівна осінь. дерева змінили своє зелене вбрання на жовте і оранжеве. у парку стало дуже красиво. там всі доріжки і стежини усипані опалим кленовим листочками. мені подобається їх збирати і робити гарні букети!
вранці, коли я йду в школу, на вулиці холодно, а вдень сонечко зігріває місто. погода восени мінлива. те йде дощик, то супляться хмари, то знову визирає сонечко. осінь щороку буває різна. вона може бути похмурою, теплою чи яскравою.
у вересні ще тепло, дме теплий ласкавий вітер, зовсім як в серпні. листя з дерев ще не опадає, а радує око різними кольорами. птахи в цей час починають готуватися до перельоту в теплі краї. ще в середині вересня настає бабине літо, коли тепло, як влітку.у жовтні все листя з дерев опадає на землю і дерева стоять голими. місто спорожніло без пташок, які полетіли на зимівлю на південь. починаються дощі і грози. на вулиці часто дме холодний і пронизливий вітер.
у листопаді бувають морозні дні, іноді навіть випадає перший сніг. на вулиці рано темніє. птахи, що залишилися в місті, можуть залишитися без їжі. тому треба підгодовувати пташок і робити для них годівниці. годівниці для пташок можна повісити на вікно або на дерева у дворі. як же весело дивитися, як птахи клюють хлібні крихти і зерна!
я люблю осінь, яка настала в моєму місті. місто стає казковим, двір покритий опалим листям. осінь оздоблює листя в різні кольори. зустрічаються листя жовтого, червоного, кольорів. ще мені подобається чути хрускіт опалого листя під ногами. восени я збираю опале листя і засушую його. разом з вчителькою ми робимо красиві вироби з них. осінь в моєму місті – це золота пора!