1.говорити(залежне) з читилем(головне) (з ким?з чим?) 2.біля(головне) паркану(залежне)(біля кого?біля чого?) 3.осінні(залежне) дощі(головне)(які?) 4.батько працює- не є словосполученням тому що це підмет і присудок 5.день і ніч-теж не є словосполученням 6.любити літо-не є словосполученням,це підмет і присудок 7.квіти(головне) з паперу(залежне)(з кого?з чого?) 8.велика і маленька не є словосполученням 9.велика(залежне) груша (головне)(яка?) 10.світлий (залежне) колір(головне)(який?) 11.іти(головне) додому(залежне)(куди?) 12.брат іде-не є словосполученням.підмет і присудок 13.хвалити(головне) сестру(залежне)(кого?що?) 14.у школі-не є словосполучення
1, Я був дуже слабеньким учнем. Загалом через лінощі. Я не бачив для себе жодних «життєвих висот». Батьки жаліли мене. Казали, що далеко не всім потрібна вища освіта. Не всім же бути вченими чи керівниками підприємств. «Знайдеш і ти, синку, своє місце у житті», — заспокоювали мене батьки. «Місце у житті» хвилювало мене мало. Власне у мене було вже тепленьке і сите місце. Доросле життя маячіло десь далеко-далеко. Нам усім здається, що дитинство буде тривати вічно. Десь я прочитав, що на початку шляху кожній людині життя уявляється багатотомним романом, а наприкінці — коротким афоризмом. Підозрюю, що для багатьох ці афоризми звучать не так уже й оптимістично. Коли мама записала мене у спортивний клуб, я намагався опиратися. Але не дуже — і тут узяли гору мої лінощі. Спочатку мені дуже не сподобалось силкуватися. Потім якось непомітно звик. Однаково немає чим зайнятися. На підготовку домашнього завдання я багато часу не витрачав. Загалом звичка займатися спортом сформувалась у мене досить швидко. А за півроку у мене виявились неабиякі здібності у спорті. Ось де був заритий мій талант. Я вважаю, що талант є у кожної людини. Але не кожний про це здогадується. І не кожний здатний відкрити його в собі. Мені шкода таких людей.
2.біля(головне) паркану(залежне)(біля кого?біля чого?)
3.осінні(залежне) дощі(головне)(які?)
4.батько працює- не є словосполученням тому що це підмет і присудок
5.день і ніч-теж не є словосполученням
6.любити літо-не є словосполученням,це підмет і присудок
7.квіти(головне) з паперу(залежне)(з кого?з чого?)
8.велика і маленька не є словосполученням
9.велика(залежне) груша (головне)(яка?)
10.світлий (залежне) колір(головне)(який?)
11.іти(головне) додому(залежне)(куди?)
12.брат іде-не є словосполученням.підмет і присудок
13.хвалити(головне) сестру(залежне)(кого?що?)
14.у школі-не є словосполучення
Батьки жаліли мене. Казали, що далеко не всім потрібна вища освіта. Не всім же бути вченими чи керівниками підприємств. «Знайдеш і ти, синку, своє місце у житті», — заспокоювали мене батьки.
«Місце у житті» хвилювало мене мало. Власне у мене було вже тепленьке і сите місце. Доросле життя маячіло десь далеко-далеко. Нам усім здається, що дитинство буде тривати вічно. Десь я прочитав, що на початку шляху кожній людині життя уявляється багатотомним романом, а наприкінці — коротким афоризмом. Підозрюю, що для багатьох ці афоризми звучать не так уже й оптимістично.
Коли мама записала мене у спортивний клуб, я намагався опиратися. Але не дуже — і тут узяли гору мої лінощі.
Спочатку мені дуже не сподобалось силкуватися. Потім якось непомітно звик. Однаково немає чим зайнятися. На підготовку домашнього завдання я багато часу не витрачав. Загалом звичка займатися спортом сформувалась у мене досить швидко.
А за півроку у мене виявились неабиякі здібності у спорті. Ось де був заритий мій талант.
Я вважаю, що талант є у кожної людини. Але не кожний про це здогадується. І не кожний здатний відкрити його в собі. Мені шкода таких людей.