Твір " Дорогою ціною" справді вражая читачів не стільки за описом мальовничої краси природи, стільки за досконалістю форми самого написання. Час і вічність, здаволося б ці два слова компонують одне одного у творі однак це не так. Ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Яка має своє символічне значення, також навіює тугу на мою душу вітер «Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки».
Яким я уявляла вітер, запитаєте ви, а я вам відповім. Вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани. Його имволічний образ , ніби проходить через весь світ космічним польотом . І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати». Саме так, Коцюинський передає отой вир емоцій і подій через звичайний образ. Образ вітру
"Аби на волю, знайдемо долю.
Воля дорожче за життя.
На волі плачу доволі."
Твір " Дорогою ціною" справді вражая читачів не стільки за описом мальовничої краси природи, стільки за досконалістю форми самого написання. Час і вічність, здаволося б ці два слова компонують одне одного у творі однак це не так. Ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Яка має своє символічне значення, також навіює тугу на мою душу вітер «Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки».
Яким я уявляла вітер, запитаєте ви, а я вам відповім. Вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани. Його имволічний образ , ніби проходить через весь світ космічним польотом . І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати». Саме так, Коцюинський передає отой вир емоцій і подій через звичайний образ. Образ вітру