Ці слова, скільки доводилося чути й читати, прослизали у свідомості вичовганою красивістю. Спокійного ранку однієї грудневої неділі мені розкрилася чарівність їхнього змісту, коли з ночі довколишність постала м’яким білим шаром снігу, що плавно згладжував усі нерівності.
Міріади сніжинок тихо спускалися на білі шляхи, двори, покрівлі. Вони насідали на кожну штахетину, на кожну галузочку.
Застиглими осінніми димами здавалися посивілі садки коло хат, що пишалися однаковими білими дахами, над якими неквапом куріли димарі — то господині гріли оселі, варили сніданки. З молочної пелени неба, що зливалася із засніженим селом, текла матова яснота, наливаючи кімнати й цілий світ виднотою зимового дня.
Дійсність справді скидалася на гарну світлу казку, де зима справляла свято першого снігу. Хотілося побігти на те велике святкування, зачерпнути руками свіжий сніг, однак шкода було дірявити кроками ту рівненьку незайману красу. І хотілося вічним хотінням, щоб над хатами піднімався, ледь звиваючись убік, добрий димок, щоб дядько у валянках спокійно ніс воду по білій землі й щоб до кожних воріт була протоптана стежка.
1. Робота не йтиме(недок.,3 ос.одн.), якщо сидіти(недок. інф.) й чекати(недок.інф.) (о. Копиленко). 2. Коли я не горітиму(недок.,1ос. одн.), ти не горітимеш(недок., 2 ос.одн.), коли ми не горітимемо(недок., 1 ос. мн.), то хто ж тоді буде світити? (Ю. Збанацький) 3. Мені до скону отчий край здаватиметься(недок., 3 ос. одн.) раєм (Д. Луценко). 4. Навесні на місці старого молодий буде лист, зелений, він з вітром розмовлятиме(недок., 3 ос. одн.), хапатиме(недок., 3 ос. одн.) жилками своїми сонячний промінь, під дощем купатиметься(недок., 3 ос. одн.) й росою умиватиметься(недок., 3 ос. одн.). (Остап Вишня)
Зимова казка.
Ці слова, скільки доводилося чути й читати, прослизали у свідомості вичовганою красивістю. Спокійного ранку однієї грудневої неділі мені розкрилася чарівність їхнього змісту, коли з ночі довколишність постала м’яким білим шаром снігу, що плавно згладжував усі нерівності.
Міріади сніжинок тихо спускалися на білі шляхи, двори, покрівлі. Вони насідали на кожну штахетину, на кожну галузочку.
Застиглими осінніми димами здавалися посивілі садки коло хат, що пишалися однаковими білими дахами, над якими неквапом куріли димарі — то господині гріли оселі, варили сніданки. З молочної пелени неба, що зливалася із засніженим селом, текла матова яснота, наливаючи кімнати й цілий світ виднотою зимового дня.
Дійсність справді скидалася на гарну світлу казку, де зима справляла свято першого снігу. Хотілося побігти на те велике святкування, зачерпнути руками свіжий сніг, однак шкода було дірявити кроками ту рівненьку незайману красу. І хотілося вічним хотінням, щоб над хатами піднімався, ледь звиваючись убік, добрий димок, щоб дядько у валянках спокійно ніс воду по білій землі й щоб до кожних воріт була протоптана стежка.
Объяснение:
1. Робота не йтиме(недок.,3 ос.одн.), якщо сидіти(недок. інф.) й чекати(недок.інф.) (о. Копиленко). 2. Коли я не горітиму(недок.,1ос. одн.), ти не горітимеш(недок., 2 ос.одн.), коли ми не горітимемо(недок., 1 ос. мн.), то хто ж тоді буде світити? (Ю. Збанацький) 3. Мені до скону отчий край здаватиметься(недок., 3 ос. одн.) раєм (Д. Луценко). 4. Навесні на місці старого молодий буде лист, зелений, він з вітром розмовлятиме(недок., 3 ос. одн.), хапатиме(недок., 3 ос. одн.) жилками своїми сонячний промінь, під дощем купатиметься(недок., 3 ос. одн.) й росою умиватиметься(недок., 3 ос. одн.). (Остап Вишня)