Люблю літо.. Бо саме в цю пору, у другу половину літа повністю розквітають айстри. У нашій місцевості у кожного є садки та клумби біля хат. З ранку я люблю виходити на подвір"я гати, як вони прокидаються, виходять зі стану сну. Дуже гарно дивитись, як стоять двори в різнокольоровому вбранні, неначе хуртовини позамітали хати. Яких тільки немає : червоні, рожеві, білі, жовті, блакитні та інші. Нектар для бджол та комах. Я думаю, це найяскравіша пейзажна картина літа.Чарівні бутони розктдані, чарують і милують око. Хоча айстра вважається сумною квіткою і символізує печаль, задумливість. Вона неймовірно гарна. Легенда каже, що айстра виросла на місці, де впала зірка. І нібито пізно вночі, якщо гарненько прислухатися, можна почути перешіптування айстр із зірками...
- Добрий день, Україно! - Добрий день побратиме.. - Чого сумна така, чого сльози біжать по обличчю твоєму? - А чого ж мені радіти? Скажи, чого? Те что війна мене губить? Діточок моїх в землю ховає? - Вибач, я знаю. ти виниш в усьому мене.. Через мене все, та що ж я вдію? Якщо властя не уймуться ні як.. Скажи рідненька, що? - Ні, не тільки ваші власті в усьому винні, кожен суне носа і руки свої загребущі до мене, розбирають мене по часточкам, не залишиться ні чого скоро від мене.. а питання, навіщо це все? Навіщо? - Україно, я не знаю навіть що й сказати, як зарадити тобі, як припинити це все.. - Я не в тебе відповіді, Росіє, але я не стану на коліна, ні перед ким не вклонюсь я, все припиниться, я вірю в це, я буду Незалежною і Суверенною і Вільною країною! - Укрїно, я теж хочу миру, не хочу воювати і смертей більше не хочу.. - Добре, Росіє, я зрозуміла тебе, мені приємно чути, що ти не забула нашої дружби і як і раніше ми будемо сестрами, І буде мир на землі! Допобачення. - Я теж на це сподіваюсь, допобачення!
Хоча айстра вважається сумною квіткою і символізує печаль, задумливість. Вона неймовірно гарна. Легенда каже, що айстра виросла на місці, де впала зірка. І нібито пізно вночі, якщо гарненько прислухатися, можна почути перешіптування айстр із зірками...
- Добрий день побратиме..
- Чого сумна така, чого сльози біжать по обличчю твоєму?
- А чого ж мені радіти? Скажи, чого? Те что війна мене губить? Діточок моїх в землю ховає?
- Вибач, я знаю. ти виниш в усьому мене.. Через мене все, та що ж я вдію? Якщо властя не уймуться ні як.. Скажи рідненька, що?
- Ні, не тільки ваші власті в усьому винні, кожен суне носа і руки свої загребущі до мене, розбирають мене по часточкам, не залишиться ні чого скоро від мене.. а питання, навіщо це все? Навіщо?
- Україно, я не знаю навіть що й сказати, як зарадити тобі, як припинити це все..
- Я не в тебе відповіді, Росіє, але я не стану на коліна, ні перед ким не вклонюсь я, все припиниться, я вірю в це, я буду Незалежною і Суверенною і Вільною країною!
- Укрїно, я теж хочу миру, не хочу воювати і смертей більше не хочу..
- Добре, Росіє, я зрозуміла тебе, мені приємно чути, що ти не забула нашої дружби і як і раніше ми будемо сестрами, І буде мир на землі! Допобачення.
- Я теж на це сподіваюсь, допобачення!