Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Я з тих країв, де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї, де з дня народження мен і співали солов'ї.
Речення складне, підрядне, означальне, з однорідною підрядністю, складається з 3 частин.
[ ], (де), (де) - від квадратних дужок дві стрілочки до круглих, питання "яких?"
1. Я з тих країв - речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, неповне, поширене, неускладнене.
Я (підмет) з тих (означення) країв (обставина)
Я (займ) з (прийм) тих (займ) країв (ім)
2. Де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї - речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене, ускладне однорідними присудками.
Де над Дніпром (обставина) цвітуть, шумлять присудок) гаї (підмет)
Де (спол.), над (прийменник) Дніпром (ім) цвітуть (дієсл), шумлять (дієсл), гаї (ім)
3. Де з дня народження мені співали солов"ї. - Речення просте, розповідне, неокличне, двоскладне, повне, поширене, неускладнене.
Де з дня народження (обставина) мені (додаток) співали (присудок) солов"ї (підмет)
Де (спол.) з (прийм.) дня (ім) народження (ім) мені (займ) співали (дієсл.) солов"ї (ім)
Объяснение:
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".