напевно, у кожного з нас є улюблене заняття. комусь подобається вишивати чи готувати смачні страви. хлопці, зазвичай, люблять майструвати. мені особливо приємно малювати.
я люблю створювати різноманітні картинки. особливо мені подобаються вечірні пейзажі, адже природа дужа неповторна і багата.
безвітряними вечорами через вікно вдивляюсь у далечінь і зачаровуюсь таємничістю розлогих дерев, які ростуть у садку. поринаю у казкову мить. тоді беру пензлик, сі на підвіконня й переношу на папір вечірню красу. найскладніше малювати людські постаті. легкий відблиск місячного світла завжди по-різному освічує витвір. тому щоразу пейзаж виходить зовсім іншим.
раджу брати іншим в руку пензлик чи олівець, щоб переносити природну красу на маленький художній витвір. він покращує настрій та приносить радість.
моїм улюбленим заняттям є макраме. цей вид рукоділля є дуже давнім. він потребує терпіння, уважності та наполегливості. водночас є дуже цікавим і надзвичайно захоплюючим.
у вільний час я з радістю беруся за улюблену справу. мені подобається плести різні вироби. стильними прикрасами можна не тільки доповнити вбрання, але й подарувати друзям. особливо люблю робити кольє. кожний мій виріб унікальний і неповторний. ця прикраса подобається багатьом і створює чудовий настрій.
перш за все, намагаюсь уявити майбутній виріб. свою роботу, зазвичай, починаю з добору матеріалів. для гарного виробу потрібні кольорові нитки, гострі шпильки, пластина пінопласту, буси різної форми та розміру й тканина. спочатку шпильками закріплюю тканину на пінопласт. вибираю нитки для основи. після того починаю уважно плести своє кольє. коли доходжу до певного місця - вставляю вибрані буси і продовжую плести далі. якщо виріб готовий, надійно закріплюю нитку.
будь-яка річ, зроблена своїми руками, робить людину щасливою. я дуже задоволена результатами своєї праці.
Мати Тереза-католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру за 1979 рік. Впродовж понад сорока років допомагала злиденним, хворим і сиротам у місті Колката в Індії. Її подвиги мене надихають, я вважаю, що людство стало трішки кращим, трішки добрішим від її діяння. А почалося все з 10 серпня 1946 року, подорожуючи під час відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза відчула те, що вона охарактеризувала призванням у призванні: «Я повинна піти з монастиря й допомагати бідним, живучи їхнім життям. Це було веління. Не скоритися йому означало б зраду віри». Вона розпочала працювати серед бідних у 1948 році, замінивши чернечий одяг монастиря Лорето на просту бавовняну чіру з блакитним обрамленням. Спочатку вона заснувала школу в Мотіджгілі, а незабаром почала піклуватися про голодних і зневірених. Дуже швидко її зусилля стали відомими індійській владі. Прем'єр міністр висловив їй свою подяку. На цьому їі діяння не завершилися, 7 жовтня 1950 року Тереза отримала дозвіл Ватикану заснувати конгрегацію, яка незабаром перетвориться в Доброчинні місії, вона буде допомагати всім людям що потребуватимуть до В 1952 році мати Тереза відкрила перший притулок для людей при смерті у приміщенні, яке їй надало місто Калькутта. За до ндійської влади вона перетворила покинутий індуїстський храм в Калігатський притулок для помираючих, де бідним надається безкоштовний догляд перед смертю. Звичайно це ще не вся її доброчинність, а її зазначу було дуже багато. Я дуже поважаю таких людей і вірю що їх стане значно більше ніж є наразі.
напевно, у кожного з нас є улюблене заняття. комусь подобається вишивати чи готувати смачні страви. хлопці, зазвичай, люблять майструвати. мені особливо приємно малювати.
я люблю створювати різноманітні картинки. особливо мені подобаються вечірні пейзажі, адже природа дужа неповторна і багата.
безвітряними вечорами через вікно вдивляюсь у далечінь і зачаровуюсь таємничістю розлогих дерев, які ростуть у садку. поринаю у казкову мить. тоді беру пензлик, сі на підвіконня й переношу на папір вечірню красу. найскладніше малювати людські постаті. легкий відблиск місячного світла завжди по-різному освічує витвір. тому щоразу пейзаж виходить зовсім іншим.
раджу брати іншим в руку пензлик чи олівець, щоб переносити природну красу на маленький художній витвір. він покращує настрій та приносить радість.
моїм улюбленим заняттям є макраме. цей вид рукоділля є дуже давнім. він потребує терпіння, уважності та наполегливості. водночас є дуже цікавим і надзвичайно захоплюючим.
у вільний час я з радістю беруся за улюблену справу. мені подобається плести різні вироби. стильними прикрасами можна не тільки доповнити вбрання, але й подарувати друзям. особливо люблю робити кольє. кожний мій виріб унікальний і неповторний. ця прикраса подобається багатьом і створює чудовий настрій.
перш за все, намагаюсь уявити майбутній виріб. свою роботу, зазвичай, починаю з добору матеріалів. для гарного виробу потрібні кольорові нитки, гострі шпильки, пластина пінопласту, буси різної форми та розміру й тканина. спочатку шпильками закріплюю тканину на пінопласт. вибираю нитки для основи. після того починаю уважно плести своє кольє. коли доходжу до певного місця - вставляю вибрані буси і продовжую плести далі. якщо виріб готовий, надійно закріплюю нитку.
будь-яка річ, зроблена своїми руками, робить людину щасливою. я дуже задоволена результатами своєї праці.
А почалося все з 10 серпня 1946 року, подорожуючи під час відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза відчула те, що вона охарактеризувала призванням у призванні: «Я повинна піти з монастиря й допомагати бідним, живучи їхнім життям. Це було веління. Не скоритися йому означало б зраду віри». Вона розпочала працювати серед бідних у 1948 році, замінивши чернечий одяг монастиря Лорето на просту бавовняну чіру з блакитним обрамленням.
Спочатку вона заснувала школу в Мотіджгілі, а незабаром почала піклуватися про голодних і зневірених. Дуже швидко її зусилля стали відомими індійській владі. Прем'єр міністр висловив їй свою подяку. На цьому їі діяння не завершилися, 7 жовтня 1950 року Тереза отримала дозвіл Ватикану заснувати конгрегацію, яка незабаром перетвориться в Доброчинні місії, вона буде допомагати всім людям що потребуватимуть до В 1952 році мати Тереза відкрила перший притулок для людей при смерті у приміщенні, яке їй надало місто Калькутта. За до ндійської влади вона перетворила покинутий індуїстський храм в Калігатський притулок для помираючих, де бідним надається безкоштовний догляд перед смертю. Звичайно це ще не вся її доброчинність, а її зазначу було дуже багато.
Я дуже поважаю таких людей і вірю що їх стане значно більше ніж є наразі.