Я повністю згодна з висловом Мозола: «За все, що в цьому світі звідав, скажу мамі і землі». Адже і справді, ми повинні віддячити землі, хоча б за те, що вона існує, що є у нас під ногами.Бувають такі моменти, коли просто згадуються всі найкращі миті життя, коли розумієш, що життя прекрасне і неповторне. І тоді постає питання: кому ж дякувати за це все? Відповідь дуже проста: за все те прекрасне, що відбулося і ще обов’язково відбудеться зі мною, за мою щасливу посмішку, за тепло і ніжність слід дякувати, в першу чергу, рідній матері. На мою думку, мама – це найближча і найдорожча людина для кожного з нас. Бо саме вона подарувала нам життя, яке ми повинні продовжити, не втративши людяності. І саме цим ми найкраще віддячимо нашим матусям. Саме мама навчає ходити, говорити, відчувати та співчувати. Завдяки цим першим знанням ми можемо пізнавати цей світ далі, жити у ньому. Якщо в нашому житті трапляються якісь неприємності або просто сумно, ми завжди можемо звернутися до матері: вона завжди розрадить будь-яке горе, заспокоїть та підтримає. У найгірші моменти життя мама буде поряд, вона ніколи не зрадить і не відвернеться від своєї дитини.Але, на жаль, не всі діти розуміють це. Деякі зневажають і не цінують своїх матерів, а декому взагалі здається, що батьки псують їм життя, не розуміючи та не підтримуючи їх у всьому. Але це не так. Кожна мама готова віддати власне життя заради своєї рідної дитини. І інколи матері, дійсно, видніше, що краще для її дитини. Адже, по-перше, у неї більше досвіду, вона чудово знає, нахили та здібності сина чи доньки. І коли дитина, наприклад, вирішує за компанію з подругою вступати на філологічний факультет, а сама чудово розбирається в математиці, то мама вважає своїм обов’язком відмовити її від такого ризикованого кроку. Можливо, якби ми більше слухали своїх матерів, то і життя наше було б легшим та простішим?.. Також дуже шкода тих дітей, яким нікому сказати: «Дякую, мамо, за все! Люблю тебе, рідненька!» Як не дивно, саме ці діти найбільше цінують материнську любов і готові віддати все, щоб лише побачити свою маму. Сьогодні таких дітей, які живуть без батьківського піклування, досить багато. І, я вважаю, що це є однією з серйозних проблем нашого суспільства, адже дитина повинна виховуватися в родині.Отже, ми повинні дякувати своїм матусям за наше життя, за їхню любов, піклування та турботу. Тож бережімо своїх матерів, і землю бережімо, бо без неї не було б і нас!
Питання поділу істини і дружби є одним з основних філософських питань міжособистісних відносин. Справа в тому, що, на думку багатьох, істина в людського життя відносна, непостійна і навіть може знаходитися лише в чиїйсь уяві. А от друзі – це близькі люди, з якими багато чого пройдено. Чи варто засуджувати свого друга, якщо він вчиняє дії або говорить щось, що суперечить істині? Чи можна вважати ефемерну істину, прояви якої багатогранні і далеко не завжди послідовні, тим фактором, який може стати перешкодою між людиною та її другом?Добре відомо висловлювання одного давньогрецького філософа Платона про свого вчителя і теж філософа Сократа – «Сократ мені друг, але істина дорожча». Дійсно, якщо говорити про філософів, державних діячів, відомих письменників і взагалі людей, що здійснюють вплив на суспільство і користуються авторитетом, можна сказати, що істина для них повинна бути вище за дружбу. До цих людей прислухається суспільство, вони перед суспільством відповідають, а тому повинні насамперед бути чесними, справедливими, послідовними. Як би там не було, а при виникненні конфлікту між суспільними інтересами й інтересами окремо взятої людини, інтереси більшості завжди повинні мати перевагу над інтересами однієї особи. Наприклад, якщо керівник держави дружить з впливовим бізнесменом, підприємство якого забруднює навколишнє середовище і тим самим шкодить громадянам, інтерес більшості в даному випадку є важливішим, а дружба між керівником країни і бізнесменом повинна відійти на другий план.Що ж до простих людей, які не несуть великої відповідальності перед усім суспільством, то від них не слід вимагати віддачі переваги істини над дружбою. Якщо уявити ситуацію, при якій друзі ростуть разом з самого дитинства, протягом усього життя спілкуються, а потім, вже в старості, у них виникає конфлікт щодо питання, яке нібито містить істину, хтось із них може піти на поступки і визнати правоту іншого, навіть якщо це на його думку суперечить істині. Хороші і вірні друзі – це велика цінність у житті людини і не варто відмовлятися від них лише на тій підставі, що у вас різні погляд на ті чи інші питання буття та істини.Підбиваючи підсумки, можна сказати, що життя людини багатогранне. Однозначної відповіді на питання переважання дружби або істини дати не можна. Кожна життєва ситуація може тлумачитися по-різному, людина при визначенні своєї відповіді повинна задуматися про важливість конкретної ситуації і можливі наслідки для третіх осіб.
