- Доброго дня, молода дівчино! Насправді дуже незручно звертатись до вас з таким проханням, та не могли б ви, будь ласка, поступитись мені місцем? Щось недобре себе почуваю, адже з самого ранку на ногах. - Доброго! Так, звичайно! Вибачте мені, що одразу до цього не додумалась! Будь ласка - Щиро, Вам, дякую! Я б не попрохала, якби були хоч якісь сили стояти. А так майже мушу. - Нічого страшного, я Вас чудово розумію, тому не хвилюйтесь. Тим баче на наступній зупинці мені потрібно виходити. ще раз! Не вся молодь одразу ж реагує на подібні слова, тому видно, що ви дуже ввічлива людина. Дозвольте віддячити Вас! Ось тримайте декілька яблук. Це просто, щоб поліпшити Ваш настрій, адже вони дуже солодкі та соковиті. Вирощувала сама у своєму невеличкому садку. - З радістю прийму таку подяку! Фрукти обожнюю... Здається вже під‘їжджаємо до моєї зупинки. До побачення! Вдалого Вам вечіра! - До зустрічі! І Вам того ж!
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
- Доброго! Так, звичайно! Вибачте мені, що одразу до цього не додумалась! Будь ласка
- Щиро, Вам, дякую! Я б не попрохала, якби були хоч якісь сили стояти. А так майже мушу.
- Нічого страшного, я Вас чудово розумію, тому не хвилюйтесь. Тим баче на наступній зупинці мені потрібно виходити.
ще раз! Не вся молодь одразу ж реагує на подібні слова, тому видно, що ви дуже ввічлива людина. Дозвольте віддячити Вас! Ось тримайте декілька яблук. Це просто, щоб поліпшити Ваш настрій, адже вони дуже солодкі та соковиті. Вирощувала сама у своєму невеличкому садку.
- З радістю прийму таку подяку! Фрукти обожнюю... Здається вже під‘їжджаємо до моєї зупинки. До побачення! Вдалого Вам вечіра!
- До зустрічі! І Вам того ж!
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.