Мова – душа народу, поки живий народ, живе й мова. Українська мова – одна з найкрасивіших мов у світі.
Я розмовляю українською мовою, бо вона є милозвучна, барвінкова, рідна і найкраща, це мова моїх предків, моїх батьків і моя.
Я народилася в Україні. На цій землі з давніх-давен жили мої предки. Вони спілкувалися українською мовою, передавали через неї нащадкам свій досвід, традиції, культуру. Моя родина пишається тим, що ми – українці. Ми любимо і зберігаємо споконвічні національні традиції, поважаємо українську культуру, пам’ятаємо історію і спілкуємося рідною мовою.
Рідна мова, як матір. Вона може бути лише одна. Найдорожча і найближча. Відмовитися від своєї мови – це наче відмовитися від найріднішої в світі людини, що тебе народила і виростила.
У порівнянні з українською, російська є лише похідною! Тому брати і сестри, закликаю вас! Уникайте неякісної підробки, користуйтесь оригіналом! Своєю, рідною, співучою і взагалі, однією з найкращих мов світу – українською.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
Мова – душа народу, поки живий народ, живе й мова. Українська мова – одна з найкрасивіших мов у світі.
Я розмовляю українською мовою, бо вона є милозвучна, барвінкова, рідна і найкраща, це мова моїх предків, моїх батьків і моя.
Я народилася в Україні. На цій землі з давніх-давен жили мої предки. Вони спілкувалися українською мовою, передавали через неї нащадкам свій досвід, традиції, культуру. Моя родина пишається тим, що ми – українці. Ми любимо і зберігаємо споконвічні національні традиції, поважаємо українську культуру, пам’ятаємо історію і спілкуємося рідною мовою.
Рідна мова, як матір. Вона може бути лише одна. Найдорожча і найближча. Відмовитися від своєї мови – це наче відмовитися від найріднішої в світі людини, що тебе народила і виростила.
У порівнянні з українською, російська є лише похідною! Тому брати і сестри, закликаю вас! Уникайте неякісної підробки, користуйтесь оригіналом! Своєю, рідною, співучою і взагалі, однією з найкращих мов світу – українською.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.