Я дуже люблю свята. Великдень — одне з моїх улюблених. Щороку у цей день я, мама і тато їдемо до бабусі у гості. Бабуся завжди чекає на нас і обов'язково готує що-небудь смачненьке. Але для мене найсмачнішим є паски моєї бабусі. Паски — обов'язкова страва у свято Великодня. Бабуся завжди їх ставить у центрі стола на невеличкому вишитому рушничкові.
Минулого року я допомагала бабусі пекти паски. Звечора ми залишили у кухні на столі масло, сметану, яйця, щоб вони не були холодними. Бабуся сказала, що так треба для того, щоб тісто добре підходило. Рано вранці бабуся трохи підігріла молоко, розчинила у ньому дріжджі, насипала цукру і борошна. Ця суміш називається "опарою". Через дві години опара збільшилася. Бабуся сказала, що опара "підійшла". Потім треба було додати масло, сметану, олію, жовтки від яєць, цукати, родзинки, трохи солі, цукор, борошно. Бабуся добре вимісила тісто і залишила, щоб воно знов підійшло. Щоб паски були м'якими і пишними, тісто повинно кілька разів підходити. У той час, коли тісто стояло, ми з бабусею готовили форми для випікання. їх треба було добре змастити маслом. У готові форми ми поклали кульки з тіста. Під час випікання тісто буде ще підходити, тому форму треба заповнювати тістом не повністю, а на дві третини.
Верхівку тіста я змазала сирим жовтком. А потім паски випікалися у духовці. Коли бабуся їх витягала готовими з духовки, вони були схожі на грибочки з рудими капелюшками. Бабуся ретельно збила білки з цукром, і вийшла солодка біла піна. Цією піною я обмазала "капелюшки" пасок, а потім обсипала їх спеціальною різнокольоровою присипкою. Паски у нас із бабусею вийшли дуже смачні і дуже красиві.
Бабусині руки Я з бабусею своєю Дружу давно-давно. І ми, - скажу вам, - з нею В усьому заодно. Така моя бабуся – Найкраща у житті. А руки ж у бабусі – Ну просто золоті! Вони що хочеш вміють, Скрізь роблять чудеса: То місять щось, то миють, Подивишся – краса! Так товсто мажуть пінку. Так щедро сиплять мак. Працюють без спочинку, А пестять ніжно так. І в хаті, і на дворі Пороблять все як слід. То чистять щось в коморі, То варять нам обід. Як смеркне – тіні дивні Сплітають на стіні: Казки такі чарівні Розказують мені. А там нічник засвітять, Онучка щоб міцніш спала. Мабуть, немає в світі Таких хороших рук! Лев Квітко
Минулого року я допомагала бабусі пекти паски. Звечора ми залишили у кухні на столі масло, сметану, яйця, щоб вони не були холодними. Бабуся сказала, що так треба для того, щоб тісто добре підходило. Рано вранці бабуся трохи підігріла молоко, розчинила у ньому дріжджі, насипала цукру і борошна. Ця суміш називається "опарою". Через дві години опара збільшилася. Бабуся сказала, що опара "підійшла". Потім треба було додати масло, сметану, олію, жовтки від яєць, цукати, родзинки, трохи солі, цукор, борошно. Бабуся добре вимісила тісто і залишила, щоб воно знов підійшло. Щоб паски були м'якими і пишними, тісто повинно кілька разів підходити. У той час, коли тісто стояло, ми з бабусею готовили форми для випікання. їх треба було добре змастити маслом. У готові форми ми поклали кульки з тіста. Під час випікання тісто буде ще підходити, тому форму треба заповнювати тістом не повністю, а на дві третини.
Верхівку тіста я змазала сирим жовтком. А потім паски випікалися у духовці. Коли бабуся їх витягала готовими з духовки, вони були схожі на грибочки з рудими капелюшками. Бабуся ретельно збила білки з цукром, і вийшла солодка біла піна. Цією піною я обмазала "капелюшки" пасок, а потім обсипала їх спеціальною різнокольоровою присипкою. Паски у нас із бабусею вийшли дуже смачні і дуже красиві.
Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно.
І ми, - скажу вам, - з нею
В усьому заодно.
Така моя бабуся –
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі –
Ну просто золоті!
Вони що хочеш вміють,
Скрізь роблять чудеса:
То місять щось, то миють,
Подивишся – краса!
Так товсто мажуть пінку.
Так щедро сиплять мак.
Працюють без спочинку,
А пестять ніжно так.
І в хаті, і на дворі
Пороблять все як слід.
То чистять щось в коморі,
То варять нам обід.
Як смеркне – тіні дивні
Сплітають на стіні:
Казки такі чарівні
Розказують мені.
А там нічник засвітять,
Онучка щоб міцніш спала.
Мабуть, немає в світі
Таких хороших рук!
Лев Квітко