Одного разу мишка посварилась з компютером бо казала що компютер має яскраву роботу а в неї робота постійного кликання. Бодумала мишка і пішла до когось іншого що комусь вона буле потрібніша. Пішла до телевізора но телевізору вона непотрібна і телевізор сказав йти до телефона но телевону вона теж непотрібна і повернулась до монітора. І він зрадів бо без неї він неможе працювати і мишка зрозуміла яка важлива її робота і монітор з мишою більше ніколи несварилися.
Як завжди у Компютерному царстві було все спокійно. Кожен виконував свою роботу. Одного сонячного ранку, коли промінчики світла ніжно освітлювало кімнату, знову хтось нажав кпопку на системному блоку і на моніторі почали зявлятися буковки. Екран компютера запрацювавав і почав повністю виконувати свою роботу. І в одну мить він зрозумів, що виконує надто багато роботи, працює за всю систему. Тоді маленька, стерта, запрацювана компютерна мишка заперечила йому. Так вона спорили цілий день. Нарешті, мишка не витримала. Вона сказала, що не буде більше працювати, хай це робить сам монітор! Наступного дня, коли знову потрібно було включити компютер, без мишки він лише включився але на ньому було неможливо працювати. Люди віриши, що компютер поламався і вирішили віднести його на смітник. Тепер разом лежали і монітор, і мишка, і всі системи компютера. Мораль цього оповідання заключається втому, що потрібно виконувати цю роботу для якої ти призначений і нестаратися перекинути свої обовязки на когось, бо від цього можуть пострадати ще багато людей або у нашому випадку, ще багато компютерних систем!
