Закучерявилися хмари, женуть вітри мов буйні тури, тополі арфи гнуть. Прийшла осінь, а з нею прийшли і морози. Люди поспіхом кудись біжать, не помічаючи краси навколо. А варто було б помітити...Вітри розгулюють містами, зривають людей з місця та ніби підштовхують до чогось, або навіть когось. Дерева стоять голі, і лиш де-не-де видніє листя. А під деревами стоять лави, на яких вже ніхто не сидить. На них нападало листя, ніби намагаючись притулитися до неї та сховатися від людей, які от-от зведуть разом велику кількість листочків. Все холоднішало й холоднішало...Вже немає ніякого листя, лиш один мороз та вітрии, які розгулюють містами, та підштовхують щось, або когось...
