ответ:Хата в Україні трималася на майстринях-жінках. Як усяка пташка дбає про своє гніздо, так і жінка клопочеться прикрашанням житла.
Розпис хатніх стін потребував від жінок зосередженості та терплячості.
Малюнки створювалися без попередніх ескізів, без розподілу на етапи. Найчастіше розписи просто поновлювалися. Це робили двічі на рік, навесні та восени.
Фарби були переважно рослинного походження: сік вишні, шовковиці, ягід бузини, пелюсток соняшника, а також відвар цибулиння, сажа. Рослинний сік часто змішували з перетертою білою або червоною глиною, товченими вуглинами, або й просто поєднували різні глини. Як в’яжучу речовину до саморобних барвників додавали яєчний жовток чи молоко. Фарба з таким додатком була тривкішою.
Пензлі робили з котячої шерсті. Фарбу наносили й пір’ям, колосками, кукурудзяними качанами, штампами з картоплини. Для зображення геометричних фігур та ліній використовували посуд, шнурки
Розпис починався з печі, потім малюнок переходив на стіни, продовжувався над і між вікнами, по кутках. Траплялося, що глуху стіну над ліжком розписували під килим.
На печі зображували птахів. Це були павичі, грифони, фазани. На стінах переважно малювали вазон із деревцем, що проростає з нього, так зване дерево життя, що символізувало світобудову. Таке зображення має назву «вазон». «Вазон» з елементами виноградного листя та кетягів символізував добробут сім’ї. Такий «вазон» поширений в орнаментах народного мистецтва багатьох народів Європи.
У настінному розписі помітні запозичення з інших видів народного мистецтва. Його елементи та мотиви надзвичайно подібні до орнаментів вишивки, різьбярства, килимарства.
Українки завжди вміли прегарно ткати й вишивати та всьому в хазяйстві давати лад. Вони могли не тільки тримати житло в зразковій чистоті, а й належним чином прикрашати його. Хата завжди мала чепурний та веселий вигляд. «У веселій хаті живуть веселі люди», - стверджує народне прислів’я.
ответ:Хата в Україні трималася на майстринях-жінках. Як усяка пташка дбає про своє гніздо, так і жінка клопочеться прикрашанням житла.
Розпис хатніх стін потребував від жінок зосередженості та терплячості.
Малюнки створювалися без попередніх ескізів, без розподілу на етапи. Найчастіше розписи просто поновлювалися. Це робили двічі на рік, навесні та восени.
Фарби були переважно рослинного походження: сік вишні, шовковиці, ягід бузини, пелюсток соняшника, а також відвар цибулиння, сажа. Рослинний сік часто змішували з перетертою білою або червоною глиною, товченими вуглинами, або й просто поєднували різні глини. Як в’яжучу речовину до саморобних барвників додавали яєчний жовток чи молоко. Фарба з таким додатком була тривкішою.
Пензлі робили з котячої шерсті. Фарбу наносили й пір’ям, колосками, кукурудзяними качанами, штампами з картоплини. Для зображення геометричних фігур та ліній використовували посуд, шнурки
Розпис починався з печі, потім малюнок переходив на стіни, продовжувався над і між вікнами, по кутках. Траплялося, що глуху стіну над ліжком розписували під килим.
На печі зображували птахів. Це були павичі, грифони, фазани. На стінах переважно малювали вазон із деревцем, що проростає з нього, так зване дерево життя, що символізувало світобудову. Таке зображення має назву «вазон». «Вазон» з елементами виноградного листя та кетягів символізував добробут сім’ї. Такий «вазон» поширений в орнаментах народного мистецтва багатьох народів Європи.
У настінному розписі помітні запозичення з інших видів народного мистецтва. Його елементи та мотиви надзвичайно подібні до орнаментів вишивки, різьбярства, килимарства.
Українки завжди вміли прегарно ткати й вишивати та всьому в хазяйстві давати лад. Вони могли не тільки тримати житло в зразковій чистоті, а й належним чином прикрашати його. Хата завжди мала чепурний та веселий вигляд. «У веселій хаті живуть веселі люди», - стверджує народне прислів’я.
Объяснение: