Разом: коли слово без не не вживається: нехтуючи, ненавидячи;у префіксі недо-, який указує на неповноту дії: недобачаючи.
В інших випадках не з дієприслівниками пишеться окремо: не знаючи, не сказавши.
З чотирма дієприслівниками не пишеться разом або окремо, залежно від їхнього значення: нездужаючи (хворіючи) - не здужавши (не змігши); неславлячи (ганьблячи) - не славлячи (не прославляючи); непокоячись (хвилюючись) - не покоячись (не спочиваючи); нестямившись(втративши самовладання) - не стямившись (не прийшовши до тями).
Займенник- це частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? (ніщо, вони, той, всякий, стільки).
У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник:
- підметом (вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно);
- означенням (зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу);
- додатком (трохи заробив собі грошей; щось тебе не бачу);
- обставиною (всі зібралися коло вчителя; розуміння шукайте в собі);
- іменною частиною складного присудка (щось ти сьогодні ніякий).
РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Займенники за своїм лексичним значенням і морфологічними ознаками поділяються на дев’ять розрядів:
особові я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
зворотний себе
питальні що? хто? скільки? який? чий? котрий?
відносні ті ж питальні, але без знаку питання
присвійні мій, твій, наш, ваш; його, її, їхній, свій);
В інших випадках не з дієприслівниками пишеться окремо: не знаючи, не сказавши.
З чотирма дієприслівниками не пишеться разом або окремо, залежно від їхнього значення: нездужаючи (хворіючи) - не здужавши (не змігши); неславлячи (ганьблячи) - не славлячи (не прославляючи); непокоячись (хвилюючись) - не покоячись (не спочиваючи); нестямившись(втративши самовладання) - не стямившись (не прийшовши до тями).
Усяке - означальний займенник
Объяснение:
Займенник- це частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? (ніщо, вони, той, всякий, стільки).
У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник:
- підметом (вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно);
- означенням (зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу);
- додатком (трохи заробив собі грошей; щось тебе не бачу);
- обставиною (всі зібралися коло вчителя; розуміння шукайте в собі);
- іменною частиною складного присудка (щось ти сьогодні ніякий).
РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Займенники за своїм лексичним значенням і морфологічними ознаками поділяються на дев’ять розрядів:
особові я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
зворотний себе
питальні що? хто? скільки? який? чий? котрий?
відносні ті ж питальні, але без знаку питання
присвійні мій, твій, наш, ваш; його, її, їхній, свій);
вказівні цей, оцей, сей, той, стільки, такий, отакий
означальні весь, всякий, сам, кожний, самий, інший
неозначені абихто, абищо, будь-який, скільки-небудь
заперечні ніщо, ніякий, нічий, аніхто, аніщо, аніякий,