Твір-опис зовнішності людини за картиною українського художника а.монастирського у художньому стилі з використанням дієприкметників і дієприкметникових зворотів «запорожець» .за планом той що вказаний на фото
Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...
Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.
Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.
Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.
На Волині поблизу міста Рожище в рекреаційно-оздоровчому комплексі «Мальованка» відбулися І відбіркові обласні спортивні змагання серед людей з обмеженими фізичними можливостями. У заході взяли участь 42 учасники. Спортсмени прибули з Ратного, Ковеля, Луцька, Маневич, Володимира-Волинського, Турійська та Рожищ.
Проходили змагання в боччі (гра з м’ячем, різновид боул-спорту), дартсі, городки. Також для спортсменів передбачили кидання м’яча в баскетбольне кільце, збивання кеглів та кульову стрільбу.
Ініціювали та провели захід Волинська обласна організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» за підтримки відділення Фонду соціального захисту інвалідів і благодійного Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.
Я була дуже здивована і налякана, але батько подруги Олександр Степанович заспокоїв нас: "То був не вовк, просто собака, схожий на вовка". Тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...
Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. Чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.
Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник його вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. Живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. Його всі знають і ніхто не боїться. А звуть його просто — Вовк, бо дуже він схожий на нього.
Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за Вовка пішли додому. І всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину допомагають їм.
Объяснение:
На Волині поблизу міста Рожище в рекреаційно-оздоровчому комплексі «Мальованка» відбулися І відбіркові обласні спортивні змагання серед людей з обмеженими фізичними можливостями. У заході взяли участь 42 учасники. Спортсмени прибули з Ратного, Ковеля, Луцька, Маневич, Володимира-Волинського, Турійська та Рожищ.
Проходили змагання в боччі (гра з м’ячем, різновид боул-спорту), дартсі, городки. Також для спортсменів передбачили кидання м’яча в баскетбольне кільце, збивання кеглів та кульову стрільбу.
Ініціювали та провели захід Волинська обласна організація Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» за підтримки відділення Фонду соціального захисту інвалідів і благодійного Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».