У ляльковому театрі було багато дітей. Поряд зі мною сиділа невисока симпатична дівчинка. Більшість малюків були в театрі з батьками, а дівчинка прийшла сама і з цікавістю оглядалась довкола. Вже тоді я помітила в очах дівчинки сміливість і самостійність. Вона мені відразу сподобалась і ми познайомились. Так я зустріла свою найкращу подругу Оксану. Зараз ми — нерозлийвода. Моя подруга дуже гарна. Довге смолисте волосся чудово підкреслює контур обличчя і гармонійно поєднується з карими добрими очима, завжди привітними і спокійними. Погляд в Оксани уважний і веселий. її очі завжди випромінюють радість. Носик — довгий, тонкий і трохи кирпатий. Він кумедно морщиться, коли дівчинка сердиться. Ротик — невеликий, стиснутий. Губи у подруги кольору стиглих вишень, такі ж пухкі і соковиті. Оксана невисокого росту, проте струнка, мов молода берізка. З нею любить спілкуватися весь наш клас. Вона старанна і наполеглива. Дуже добре вчиться. Завжди усіх підбадьорює. Коли вона щебече своїм дзвінким голосочком, навколо щезає будь-який смуток. В Оксани — музична душа. Коли вона грає на фортепіано, її довгі тендітні руки просто, як крила птаха, підтримують політ музики. Можу з упевненістю сказати, що мені надзвичайно пощастило: я маю справжню подругу. Так хочеться товаришувати з нею все життя.
У мене є подружка з красивим ім’ям Олена. Вона невисока на зріст, кароока, чорноброва. На білому лиці ледь помітні цяточки-веснянки. Великі карі очі обрамлені довгими пухнастими віями.
З уст ніколи не сходить весела усмішка. Вона дуже охайна: платтячко на ній випрасуване, у портфелі завжди все акуратно складено.
Оленка — щира подруга. Між нами ніколи немає секретів. Удвох ми читаємо книжки, ходимо в бібліотеку, готуємо домашні завдання. Коли я хворію, вона завжди приходить до мене після уроків, розповідає про школу, товаришів, про свої пригоди.
Оленка не цурається праці і, щойно прийде додому зі школи, одразу прибирає в кімнаті.
Я дуже люблю свою подругу за її чуйність, доброзичливість, душевну чистоту.
У ляльковому театрі було багато дітей. Поряд зі мною сиділа невисока симпатична дівчинка. Більшість малюків були в театрі з батьками, а дівчинка прийшла сама і з цікавістю оглядалась довкола. Вже тоді я помітила в очах дівчинки сміливість і самостійність. Вона мені відразу сподобалась і ми познайомились.
Так я зустріла свою найкращу подругу Оксану. Зараз ми — нерозлийвода.
Моя подруга дуже гарна. Довге смолисте волосся чудово підкреслює контур обличчя і гармонійно поєднується з карими добрими очима, завжди привітними і спокійними.
Погляд в Оксани уважний і веселий. її очі завжди випромінюють радість. Носик — довгий, тонкий і трохи кирпатий. Він кумедно морщиться, коли дівчинка сердиться. Ротик — невеликий, стиснутий. Губи у подруги кольору стиглих вишень, такі ж пухкі і соковиті.
Оксана невисокого росту, проте струнка, мов молода берізка.
З нею любить спілкуватися весь наш клас. Вона старанна і наполеглива. Дуже добре вчиться. Завжди усіх підбадьорює. Коли вона щебече своїм дзвінким голосочком, навколо щезає будь-який смуток.
В Оксани — музична душа. Коли вона грає на фортепіано, її довгі тендітні руки просто, як крила птаха, підтримують політ музики.
Можу з упевненістю сказати, що мені надзвичайно пощастило: я маю справжню подругу. Так хочеться товаришувати з нею все життя.
У мене є подружка з красивим ім’ям Олена. Вона невисока на зріст, кароока, чорноброва. На білому лиці ледь помітні цяточки-веснянки. Великі карі очі обрамлені довгими пухнастими віями.
З уст ніколи не сходить весела усмішка. Вона дуже охайна: платтячко на ній випрасуване, у портфелі завжди все акуратно складено.
Оленка — щира подруга. Між нами ніколи немає секретів. Удвох ми читаємо книжки, ходимо в бібліотеку, готуємо домашні завдання. Коли я хворію, вона завжди приходить до мене після уроків, розповідає про школу, товаришів, про свої пригоди.
Оленка не цурається праці і, щойно прийде додому зі школи, одразу прибирає в кімнаті.
Я дуже люблю свою подругу за її чуйність, доброзичливість, душевну чистоту.
ДУМАЮ ПОДОЙДЕТ)))