На цих осінніх канікулах ми з батьками їздили в ліс по гриби. Я не дуже люблю їх збирати, але від цієї невеличкої подорожі у мене залишились неперевершені відчуття. Від побаченої осінньої краси в нас затамовувало подих. Дерева, які розфарбувала чарівниця-осінь, прекрасні скрізь і у парку, і на міських вуличках. Та в лісі, на фоні містичної тиші, вони заворожують око ще більше. Ми з батьками натрапили на величезну грибну галявину. Погода в цьому році дощова, але дуже тепла. Саме це і посприяло тому, що в лісі дуже багато грибів. Ніколи в житті я не бачив такої їх кількості. Вони були просто скрізь. Шкода наступати на них, але щоб дістатися наступної цілі, треба було йти. Якими ж чудовими їх створила природа! В нашому кошику знаходились і червоноголові, і білі, і польські, і різнокольорові сироїжки. Я фотографував наші знахідки, аби порадувати око моїх друзів.Осінні дари дуже тішили мене і батьків. Отруйні гриби ми звичайно не брали. Від яскравих мухоморів я також був у захваті. Яка ж все-таки природа чарівниця! Під ногами лежала ковдра з шишок, жолудів, опалого листя. На величезному дубі я бачив дятла, від якого неможливо було відвести очей. Таке у нього гарне вбрання! А пухнасті білочки просто перелітали з одного дерева на інше. Ну вони і швидкі! Звичайно, у лісі дуже багато старезних дерев, які вже атакували паразитичні гриби. Я розумію, що цьому дуже важко запобігти, та це навіяло трохи суму. Я був так окрилений красотами та кольорами лісу, що цей біль дерев-стариганів розчулив мене. Вічнозелені ялинки своєю неперевершеною красою нагадали про наближення зимових свят. Зелені голочки такі привабливі для людського ока. Побачене у чудовому осінньому лісі справило на мене незабутнє враження. Мені просто захотілося намалювати картину, на якій би було зображене яскраве різнобарв’я осені.
Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. З собою обов’язково беру фотокамеру. Сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку. Напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. А ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають. Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. М’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.
Ми з батьками натрапили на величезну грибну галявину. Погода в цьому році дощова, але дуже тепла. Саме це і посприяло тому, що в лісі дуже багато грибів. Ніколи в житті я не бачив такої їх кількості. Вони були просто скрізь. Шкода наступати на них, але щоб дістатися наступної цілі, треба було йти. Якими ж чудовими їх створила природа! В нашому кошику знаходились і червоноголові, і білі, і польські, і різнокольорові сироїжки. Я фотографував наші знахідки, аби порадувати око моїх друзів.Осінні дари дуже тішили мене і батьків. Отруйні гриби ми звичайно не брали. Від яскравих мухоморів я також був у захваті. Яка ж все-таки природа чарівниця! Під ногами лежала ковдра з шишок, жолудів, опалого листя. На величезному дубі я бачив дятла, від якого неможливо було відвести очей. Таке у нього гарне вбрання! А пухнасті білочки просто перелітали з одного дерева на інше.
Ну вони і швидкі! Звичайно, у лісі дуже багато старезних дерев, які вже атакували паразитичні гриби. Я розумію, що цьому дуже важко запобігти, та це навіяло трохи суму. Я був так окрилений красотами та кольорами лісу, що цей біль дерев-стариганів розчулив мене. Вічнозелені ялинки своєю неперевершеною красою нагадали про наближення зимових свят. Зелені голочки такі привабливі для людського ока.
Побачене у чудовому осінньому лісі справило на мене незабутнє враження. Мені просто захотілося намалювати картину, на якій би було зображене яскраве різнобарв’я осені.
Під час весняних канікул я люблю ходити до лісу, подихати свіжим повітрям, побачити пробудження природи від зимового сну, зняти гарні пейзажі, птахів. З собою обов’язково беру фотокамеру. Сьогодні вранці холодно і вогко, але я збираюсь на прогулянку.
Напровесні під час відлиги з’являються першоцвіти. Я вирушаю до лісу на пошуки пролісків. На невеликих пагорбках, де розтанув сніг , де-не-де проросли зелені стрілочки – це проліски. Розквітла перша квітка весни. Два яскраво-зелені листочки розійшлися і на тонесенькій стеблинці висить молочно-біла квітка. Вона повільно колихається від найменшого подиху вітру. Ось пролісок вже розкрив свої тендітні і ніжні пелюстки, їх три. Серединка квітки блідо-зелена з білим кантом і тичинками. А ось праворуч, їх вже ціла галявина, квіти дружно розцвіли і мені дуже пощастило. Добре що проліски ще є у лісах і їх оберігають.
Я милуюсь цим весняним дивом, дуже радію, фотографую в режимі макро: зверху, знизу, збоку. М’яко ступаючи по сніжку швидко повертаюсь назад додому, залишаючи загадковий ліс.