Речення складне, зі сполучниковим підрядним зв'язком, складнопідрядне з кількома підрядними, з неоднорідною підрядністю, розповідне, неокличне. Далі вам треба виділити межі простих речень у Вашому складному реченні. Для цього квадратними дужками покажіть перше просте речення [Весна охоче роз'ятрить вашу печаль]. Тепер ми робимо його розбір: 1 - речення умовно просте, двоскладне, поширине, повне, неускладнене, стверджувальне. Далі виділяємо круглими дужками межі наступного простого речення (щоб молодими легіонами мчати, не обертаючись уперед повз вас туди). Робимо його синтаксичний розбір: 2 - речення умовно просте, односкладне, безособове, поширене, повне, ускладнене дієприслівниковим зворотом, стверджувальне. Тепер виділяємо круглими дужками останнє просте речення (де ще залишились подекуди сніги). Робимо його синтаксичний розбір: 3 - речення умовно просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, стверджувальне. Також вам треба підкреслити головні і другорядні члени речення. Однією лінією ви підкреслюєте слова "весна", "сніги", двома - "роз'ятрить", "мчати", "залишились", хвилястою лінією - "охоче", "вашу", пунктиром - "печаль", штрих-пунктиром - "молодими легіонами", "не обертаючись уперед повз вас туди", "ще", "подекуди". Якщо знадобиться накреслити схему, то спочатку намалюєте квадратні дужки, потім поставите кому, намалюєте круглі дужки зі словом "щоб" усередині, а після цього - ще одну кому, круглі дужки зі словом "де".
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам’яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.
Здається мені, мов у казці, Життя тут щасливо іде. І знову всім серцем бажаю Вернутись в дитинство своє.
Далі вам треба виділити межі простих речень у Вашому складному реченні. Для цього квадратними дужками покажіть перше просте речення [Весна охоче роз'ятрить вашу печаль]. Тепер ми робимо його розбір:
1 - речення умовно просте, двоскладне, поширине, повне, неускладнене, стверджувальне.
Далі виділяємо круглими дужками межі наступного простого речення (щоб молодими легіонами мчати, не обертаючись уперед повз вас туди). Робимо його синтаксичний розбір:
2 - речення умовно просте, односкладне, безособове, поширене, повне, ускладнене дієприслівниковим зворотом, стверджувальне.
Тепер виділяємо круглими дужками останнє просте речення (де ще залишились подекуди сніги). Робимо його синтаксичний розбір:
3 - речення умовно просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене, стверджувальне.
Також вам треба підкреслити головні і другорядні члени речення. Однією лінією ви підкреслюєте слова "весна", "сніги", двома - "роз'ятрить", "мчати", "залишились", хвилястою лінією - "охоче", "вашу", пунктиром - "печаль", штрих-пунктиром - "молодими легіонами", "не обертаючись уперед повз вас туди", "ще", "подекуди".
Якщо знадобиться накреслити схему, то спочатку намалюєте квадратні дужки, потім поставите кому, намалюєте круглі дужки зі словом "щоб" усередині, а після цього - ще одну кому, круглі дужки зі словом "де".
ВУЛИЦЯ МОГО ДИТИНСТВА
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам’яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам’ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна.
Здається мені, мов у казці, Життя тут щасливо іде. І знову всім серцем бажаю Вернутись в дитинство своє.