Можна дуже довго розмірковувати про те, що для кожної окремої людини означає слово батьківщина, його рідина країна. Насправді далеко нє обов'язково у людей їх власна країна викликає якісь приємні емоції та враження. Тут цілком важливі варіанти: Хтось любить свою країну за щось певне , хтось може любити її просто так, фактично без приводу. Але буває так ,що людина свою країну не любить. Або ж вона просто байдужа для людини.
Якщо говорити про мене і Україну , то цей взаємозв'язокдля мене не є однозначним. І ставлення до своєї країни у мене не однозначне.
З одного боку, Україну, безумовно є за що любити. Вона служить для нас всіх батьківщиною , ми тут виросли, набралися досвіду. Ми нерозривно пов'язані з Україною, і тими людьми, суспільством, яке тут проживає. Неможливо не любити все те, що настільки близьке для тебе. Я наприклад дуже люблю українську мову, вона красива і безумовно, красивою є і українська музика, як народна, так і сучасна . Українська культура дуже різноманітна, вона цікава і шанобливо ставиться до чужих культур , чим приваблює багато народів. Тому з упевненістю я можу сказати що Україна для мене існує і грає велику роль.
У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість, взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність. Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.
Можна дуже довго розмірковувати про те, що для кожної окремої людини означає слово батьківщина, його рідина країна. Насправді далеко нє обов'язково у людей їх власна країна викликає якісь приємні емоції та враження. Тут цілком важливі варіанти: Хтось любить свою країну за щось певне , хтось може любити її просто так, фактично без приводу. Але буває так ,що людина свою країну не любить. Або ж вона просто байдужа для людини.
Якщо говорити про мене і Україну , то цей взаємозв'язокдля мене не є однозначним. І ставлення до своєї країни у мене не однозначне.
З одного боку, Україну, безумовно є за що любити. Вона служить для нас всіх батьківщиною , ми тут виросли, набралися досвіду. Ми нерозривно пов'язані з Україною, і тими людьми, суспільством, яке тут проживає. Неможливо не любити все те, що настільки близьке для тебе. Я наприклад дуже люблю українську мову, вона красива і безумовно, красивою є і українська музика, як народна, так і сучасна . Українська культура дуже різноманітна, вона цікава і шанобливо ставиться до чужих культур , чим приваблює багато народів. Тому з упевненістю я можу сказати що Україна для мене існує і грає велику роль.
Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.