Є такі ситуації, коли слід поступитися власними зручностями заради інших людей: запропонувати сісти в транспорті літньому пасажирові, відвідати хворого товариша, позбирати сміття на березі річки, потурбуватися про безпритульну тварину тощо. Такі дії є виявами моральної активності, вони свідчать про небайдуже ставлення до інших і також є, безперечно, добрими вчинками. Слово «вчинок» в етиці вживають і в іншому, вужчому, значенні, маючи на увазі дію, спрямовану на утвердження певних моральних цінностей у ситуації, де ці цінності беруть під сумнів або заперечують. Наприклад, у гурті підлітків, де нормальним і навіть геройським уважають вживання брутальних слів, вчинком буде просте невживання лайок. Адже своїм чемним мовленням ми утверджуватимемо моральні правила поведінки, якими нехтують у такій групі. При цьому треба бути готовим до того, що інші витлумачать такі дії як негідні, смішні, навіть боягузливі. Адже підлітки часто хизуються тим, що заперечують правила, встановлені, як вони вважають, дорослими. Отже, звичайне дотримання усталених правил спілкування в описаній ситуації буде1 моральним учинком, бо вимагатиме від мас зусиль над собою: значно зручніше н компанії приятелів бути таким, як і вони. Моральний вчинок часто є ризикованим. Зрозуміло, і її ких учинків за життя може бути небагато або її узагалі не ( Людей, готових до моральних учинків, часом називають дошукачами або й диваками. З ними не завжди легко спілі тися. Буває так, що за життя вони лишаються самотніми, завжди розуміють інші, але саме такі люди утверджують ральні істини, що згодом стають загальновизнаними.
Я підтримую думку, що кохання непідвладне часу. Це почуття, яке ушляхетнює людину, робить її доброю, лагідною, життєрадісною. Мабуть, на світі немає людини, яка була б байдужою до цієї теми. Як на мене, то саме кохання є рушієм життя, бо всі безумства й усі благородні пориви людина звершує в пориві кохання. Напевно, немає письменників, які не оспівували б кохання. Згадую безсмертного Тараса Шевченка, його балади «Тополя», «Катерина», прекрасні, хоч і трагічні, почуття Івана й Марічки, Соломії й Остапа із творів Михайла Коцюбинського («Тіні забутих предків», «Дорогою ціною»), і велику любов Марусі Чурай, що «чолом сягала неба» (Ліна Костенко, «Маруся Чурай»), і світле кохання Лукаша і Мавки (Леся Українка, «Лісова пісня»), Франкове «Зів’яле листя»; «О, панно Інно», «Коли в твої очі дивлюся» П. Тичини; «На білу гречку впали роси» М. Рильського; «Так ніхто не кохав», «Білі акації будуть цвісти» В. Сосюри; «Є в коханні і будні, і свята» В. Си-моненка; «Маруся Чурай», «Світлий сонет» Ліни Костенко — усі ці твори й чимало інших так чи інакше сповнені великим почуттям — безумовно реальним, іноді світлим, іноді болючим, колись взаємним, а колись і нерозділеним. А чи здатне наше покоління на високе почуття? Багато хто сумнівається, що сьогодні таке почуття існує, бо довкола себе бачить брутальність і корисливість. Високе почуття стало немодним. Проте я впевнена, що кожна моя ровесниця мріє саме про таке почуття, бо ж кожен хоче уваги, тепла, ніжності. Я вірю, що воно існує, бо непідвладне часу, просто не кожен може усвідомити значимість величного в житті. А цим величним неодмінно є кохання.
Слово «вчинок» в етиці вживають і в іншому, вужчому, значенні, маючи на увазі дію, спрямовану на утвердження певних моральних цінностей у ситуації, де ці цінності беруть під сумнів або заперечують. Наприклад, у гурті підлітків, де нормальним і навіть геройським уважають вживання брутальних слів, вчинком буде просте невживання лайок. Адже своїм чемним мовленням ми утверджуватимемо моральні правила поведінки, якими нехтують у такій групі. При цьому треба бути готовим до того, що інші витлумачать такі дії як негідні, смішні, навіть боягузливі. Адже підлітки часто хизуються тим, що заперечують правила, встановлені, як вони вважають, дорослими. Отже, звичайне дотримання усталених правил спілкування в описаній ситуації буде1 моральним учинком, бо вимагатиме від мас зусиль над собою: значно зручніше н компанії приятелів бути таким, як і вони.
Моральний вчинок часто є ризикованим. Зрозуміло, і її ких учинків за життя може бути небагато або її узагалі не ( Людей, готових до моральних учинків, часом називають дошукачами або й диваками. З ними не завжди легко спілі тися. Буває так, що за життя вони лишаються самотніми, завжди розуміють інші, але саме такі люди утверджують ральні істини, що згодом стають загальновизнаними.
Напевно, немає письменників, які не оспівували б кохання. Згадую безсмертного Тараса Шевченка, його балади «Тополя», «Катерина», прекрасні, хоч і трагічні, почуття Івана й Марічки, Соломії й Остапа із творів Михайла Коцюбинського («Тіні забутих предків», «Дорогою ціною»), і велику любов Марусі Чурай, що «чолом сягала неба» (Ліна Костенко, «Маруся Чурай»), і світле кохання Лукаша і Мавки (Леся Українка, «Лісова пісня»), Франкове «Зів’яле листя»; «О, панно Інно», «Коли в твої очі дивлюся» П. Тичини; «На білу гречку впали роси» М. Рильського; «Так ніхто не кохав», «Білі акації будуть цвісти» В. Сосюри; «Є в коханні і будні, і свята» В. Си-моненка; «Маруся Чурай», «Світлий сонет» Ліни Костенко — усі ці твори й чимало інших так чи інакше сповнені великим почуттям — безумовно реальним, іноді світлим, іноді болючим, колись взаємним, а колись і нерозділеним.
А чи здатне наше покоління на високе почуття? Багато хто сумнівається, що сьогодні таке почуття існує, бо довкола себе бачить брутальність і корисливість. Високе почуття стало немодним.
Проте я впевнена, що кожна моя ровесниця мріє саме про таке почуття, бо ж кожен хоче уваги, тепла, ніжності. Я вірю, що воно існує, бо непідвладне часу, просто не кожен може усвідомити значимість величного в житті. А цим величним неодмінно є кохання.