Людяність - це духовний вияв нашої сутності. Це наше ставлення до оточення. Але перш ніж говорити про це, з*ясуємо хто така людина і як вона формує своє оточення. Людина - істота суспільна і у першу чергу, потрібно згадати правило за яким вона має право дійсно вважатися людиною. Це правило - просте і знайоме всім з самого дитинства - вчинене тобою,завжди відзеркалюється від інших. Тому оточення приймає за людину лише тих, хто випромінює щирісь, добро, повагу, толерантнтість, та все те що є моральними правилами. Злих, заздрісних, скупих суспільство відштовхує. На основі цього , я вважаю, що людяність - це всі наші вчинки, що повертають до нас суспільство.
Девочка Полина получила двойку и стеснялась об этом сказать. Тогда она решила соврать маме. -Привет мам! -Привет доченька, как день как оценки? -Нормально - соврала девочка. - А почему ты такая грустная - поинтересовалась мама. -Я шла домой и поранила коленку - снова соврала Полина. Но мама нахмурилась и строго посмотрела на девочку. - Снова двойка? -Да - скромно ответила Полина. - Или в комнату и исправляй! - строго приказала мама. - Ладно. После этого разговора Полина стала гораздо лучше учится и больше никогда не врала матери.
-Привет мам!
-Привет доченька, как день как оценки?
-Нормально - соврала девочка.
- А почему ты такая грустная - поинтересовалась мама.
-Я шла домой и поранила коленку - снова соврала Полина.
Но мама нахмурилась и строго посмотрела на девочку.
- Снова двойка?
-Да - скромно ответила Полина.
- Или в комнату и исправляй! - строго приказала мама.
- Ладно.
После этого разговора Полина стала гораздо лучше учится и больше никогда не врала матери.