У мене не друг, а справжній скарб. З Петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. Він завжди був для мене взірцем людини, яка все вміє робити, тобто мастака на всі руки. Петя дуже тямущий до всякої роботи, в нього розвинене, як каже мій тато, інженерне мислення. Будь-яку роботу він виконує вправно, спритно, красиво. Він любить роботу, і його робота любить. Все він уміє, у нього золоті руки. Уявіть: якщо потрібно полагодити якусь річ, то передусім він подумає, а чи можна зробити це самому. В старому гаражі він влаштував справжню майстерню. Чого тільки там немає! Спочатку ремонтував свої та мої домашні речі, а згодом набув такої популярності, що уже й сусіди інколи звертаються з проханням подивитися, чого тече кран на кухні, чому електрична проводка іскрить. Мій друг – дуже цікава людина, він потрібний іншим, приносить багато користі своїй сім»ї та іншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною до Він сам ніколи не сумує, і мені поруч з ним не сумно. З під його вмілих рук вийшло вже багато цікавих речей, і це приносить йому справжнє задоволення. Я у нього багато чому навчився, але найголовніше я зрозумів, що нічого не виникає само собою, до всього треба прикласти руки, віддати частку своєї душі.
