- Ти слихав про те, що наш сусід торгівльою займається?
- Ні, а що він продає?
- Багато чого: меблі, квіти, крема, технику.
- Зрозуміло, а я й не знав
- Ти не міг би дати мені грощі?
- Для чого?
- Хочу купити дещо у сусіда
- Що саме?
- Яка тобі різниця? Краще дай грощі
- Я не можу віддати тобі грощі, щоб ти купувала кота в мішку. Поки не скажеш навіщо тобі грощі, я їх тобі не дам.
- В тебе і серед зими льоду не випросиш
- Я не можу дати тобі грощі. Звідки я знаю, що ти з ними зробиш?
- Гаразд, я скажу тобі. Хотіла зробити тобі подарунок, на день захисника. Для цього я хотіла купити добі дорогі парфуми, такі як тобі подобаються та гарну краватку до твого нового костюму.
Одного разу я побачила мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшла ближче і побачила червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяла Плямка на руки і віднесла додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимила його і витерла, він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.
- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Все добре. А як у тебе?
- Теж не погано
- Ти слихав про те, що наш сусід торгівльою займається?
- Ні, а що він продає?
- Багато чого: меблі, квіти, крема, технику.
- Зрозуміло, а я й не знав
- Ти не міг би дати мені грощі?
- Для чого?
- Хочу купити дещо у сусіда
- Що саме?
- Яка тобі різниця? Краще дай грощі
- Я не можу віддати тобі грощі, щоб ти купувала кота в мішку. Поки не скажеш навіщо тобі грощі, я їх тобі не дам.
- В тебе і серед зими льоду не випросиш
- Я не можу дати тобі грощі. Звідки я знаю, що ти з ними зробиш?
- Гаразд, я скажу тобі. Хотіла зробити тобі подарунок, на день захисника. Для цього я хотіла купити добі дорогі парфуми, такі як тобі подобаються та гарну краватку до твого нового костюму.
Одного разу я побачила мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшла ближче і побачила червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяла Плямка на руки і віднесла додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимила його і витерла, він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг.