Приблудна птаха Під час канікул, влітку до мене приїзджали мій дядя с дітьми. Я до мамі накрити на стіл. Потім я зустрічала своїх родичів. Ми з дітлахами пообідали, та пішли гуляти. Ми весело провела час. Під вечір ми зголодніли, та пішли додому. Я з дітьми зайшла в двір, була тиша, усі мовчали. Я бачила маму біля дерева, вона сказала: - Тихо, тихо! - тихо вона промовила. Ми всі завмерли. Моя мама ближче та ближче тихо підходила до дерева та промовила: - Інокентій, лити сюди! Утворилося, що то був папуга, так то був папуга! Мама його ледь спіймала. Ми всі дуже здивувались, що цей папуга робить на вулиці? Ми йому придбали клітку, та назвали Кеша (Інокентій). Він дуже веселий, він вже навчився говорити! - Кеша хороший, Кеша красавчик, Я хочу їсти! Навіть почав співати деякі пісні. Кеша дуже красивий, він зелено-голубий. Відтоді він живе у нас. Я за ним слідкую, годую, доглядаю. Він в мене самий найкращий!
За останні роки у структурі українського суспільства відбулися докорінні зміни. У нашій країні Уявилися люди, яких прийнято називати бізнесменами. На щастя, період «дикого бізнесу» для нашої країни уже закінчився, тому все частіше ми замислюємось: яким повинен бути сучасний бізнесмен? Які І)иси мають бути йому властиві? Мене дуже тішить той факт, що нашим сучасним бізнесменам є з кого брати приклад. Адже українська історія знає не лише великих промислових магнатів, але й бізнесменів-меценатів, патріотів, які ревно піклувались про долю свого народу, своєї країни. Безперечно, це були люди з багатим внутрішнім світом, щедрою душею. У своєму житті вони керувалися високими моральними принципами і громадянською свідомістю. Ці справжні українські патріоти відзначалися шляхетними намірами і прагненням робити добро, невтомно працювати на благо своєї держави. Гідними шхоплення є справи видатних українських меценатів — братів Терещенків, Василя Симиренка. Приємно усвідомлювати, що традиції меценатства не занепали й у наш час. І сьогодні є такі ж чудові люди. Серед них— Петро Яцик, який зробив значні пожертвування у фонд видання «Енциклопедії українознавства». Саме ця людина запропонувала щороку проводити в Україні конкурс знавців української мови. Варто згадати також Омеляна й Тетяну Антоновичів, які заснували доброчинну фундацію, що присуджує почесні премії в галузях україністики як у нашій країні, так і за кордоном. Вони є постійними інвесторами українознавчих дослідницьких програм. Звичайно, не всі українські бізнесмени можуть зараз виділити значні кошти на розвиток науки, культури, освіти. Але кожному українському бізнесменові повинні бути притаманні такі риси, як порядність працьовитість, надійність.