Щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. На околиці села стоїть ліс. Ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. Брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох. Цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. Там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.
День видався чудовий. Під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. Біля коренів дерев бігали мурашки. Тут росли ніжні конвалії. Їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.
Ми нарвали додому великий букет конвалій та пішли далі. Проходячи крізь лісову гущавину, побачили в густій траві їжакову родину. Коли ми наблизилися, їжачиха і маленькі їжачки завбачливо згорнулися в клубок. На тлі трави чотири клубочки виглядали майже непомітно, і ми вирішили їх не турбувати.
Хаща була дуже густою, тому ми насилу вибралися на узлісся. Там був невеличкий струмок. Пити з нього ми не стали, але із задоволенням постояли в прохолодній блискучій воді. Неподалік брат помітив на старому пні невеликого вужа. Ми хотіли його впіймати, але вуж швидко заповз під лежачий поруч камінь. Мабуть, там була нора.
На галявині, серед чагарників, ми побачили зарості лісової суниці. Тонкому аромату і приємному смаку лісової суниці можуть позаздрити навіть кращі сорти садових сортів цієї рослини. Багато пропадає в лісовій глушині запашних соковитих ягід малини, лохини, брусниці. А скільки росте різноманітних грибів! Ось ховаються в траві міцні боровики. Рожевіють мокрі сироїжки. У ялиннику ростуть слизькі грузді. На низьких пнях туляться одне до одного опеньки. Ліс щедро пригощає своїми дарами. Ми з братом не стали збирати гриби, бо не взяли з собою належної тари. Набравши повний кошик суниці, ми звернули на вузьку стежку.Стежка привела нас на мальовничу галявину. Припікало яскраве сонечко. Густо синіло ясне небо. У траві цокотіли коники. Легкий вітерець гойдав стебла дикої конюшини й ромашок. Повз нас зигзагами пролетів великий яскравий метелик. Раптовою появою ми злякали білку. Кумедний вона звір! Відчувши небезпеку, з блискавичною швидкістю злетіла на дерево. Ось пронеслася над нашими головами строката малинівка. Пташка сіла на струнку березу й весело заспівала. Насолоджуючись мелодійним співом малинівки, ми присіли відпочити на пеньок. Вдалині побачили полохливого сірого зайця. Плутаючи сліди, косий біг у бік хащі. Вдалині закувала зозуля.
Відпочивши, у гарному настрої ми з братом вирушили додому. Прогулянка в лісі вдалася, ми чудово провели час. Наступного дня домовилися піти по гриби. Наш дідусь — досвідчений грибник, тому ми підемо разом з ним.
Хрещатик — одна з найвідоміших центральних вулиць світу. Тут уже два століття поспіль вирує центр комерційного, політичного та культурного життя Києва. Перші в Києві телефон, телеграф, трамвай, водопровід і каналізація, газове та електричне освітлення, нарешті, перший київський хмарочос — усе це Хрещатик. Тут слухали Бетховена і розглядалии виставки російських художників-передвижників, цією вулицею гуляли Т. Шевченко і М. Щепкін, П. Чайковський та Ф. Шаляпін, В. Маяковський та І. Мандельштам... 1200 метрів — одна з найкоротших центральних вулиць світу, і тому тим більше цікаво пройтися нею, зрозуміти, чому саме вона стала «концентратом» історії Києва останніх століть. Ще 300 років тут, уздовж старих валів давньоруського городища, шумів Хрещатий струмок — місце, де князь Володимир охрестив свою дружину і бояр. У XIX столітті район головної вулиці Україні пережив справжню будівельну революцію, швидко перетворившись з околиці у центральну торгову магістраль Києва, київський Бродвей, наш «Невський проспект». Тут будували розкішні готелі та магазини, на Майдані Незалежності знаходився будинок Міської Думи. Трагічний 1941-й поклав кінець старому Хрещатику, але на його місці виріс новий, неповторний на території Східної Європи ансамбль будівель — один із найкрасивіших зразків архітектури середини XX століття. Екскурсія розпочинається на Європейській площі з її багатою історією. Український дім, філармонія, будівля лялькового театру, музею води, парки на дніпровських схилах — усе це ви побачите на площі з надзвичайно «європейською» назвою. Пройшовши коротким відрізком до Майдану Незалежності, намилувавшись будівлями банків царських часів, ми потрапляємо на головну площу України. Консерваторія, поштамт, міжнародний центр культури (колишній інститут шляхетних дівчат), монумент Незалежності, торговельний центр «Глобус» — усе це нинішній вигляд Майдану. Звідси починається Хрещатицький бульвар — шедевр післявоєнної реконструкції міста. Вулиця тут сягає ширини у 100 метрів і у вихідні та святкові дні вона дійсно перетворюється на бульвар: місце гуляння виключно для пішоходів. Нас чекає найцікавіший відрізок вулиці: бутіки, магазини, Київська мерія, Пасаж з пам'ятником архітектору Городецькому, телецентр, ЦУМ, кінотеатр «Дружба» в будівлі зі шпилем, що нагадує Москву, — все це вмістилося на якихось 500 метрах центральної київської магістралі. Після перехрестя з вулицею Б. Хмельницького ми потрапляємо на відрізок старої забудови, що дає уявлення про Хрещатик царських часів. Плавний перехід із ХХ століття в століття ХІХ, а не навпаки — такі вони, чари Хрещатика! Ці місця зберігають свої таємниці. Наприклад, «Інтимний театр» — ви хочете знати, що це і де це? Тоді будьте уважні! Закінчується екскурсія біля Бессарабського ринку. Найстаріший ринковий будинок міста, чудовий пам'ятник модерну 1912-го року. Поруч — центр вже культурно-виставкового життя — комплекс «Мандарин-Плаза», де завжди є, що подивитися, також, як і на ринку є, що купити. Перспектива бульвару Т. Шевченка з неоднозначним пам'ятником вождю світового пролетаріату — все це теж останній відрізок Хрещатика, що закінчує тут свій біг через долі, століття й архітектурні стилі.
Объяснение:
Похід до лісу влітку
Щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. На околиці села стоїть ліс. Ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. Брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох. Цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. Там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.
День видався чудовий. Під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. Біля коренів дерев бігали мурашки. Тут росли ніжні конвалії. Їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.
Ми нарвали додому великий букет конвалій та пішли далі. Проходячи крізь лісову гущавину, побачили в густій траві їжакову родину. Коли ми наблизилися, їжачиха і маленькі їжачки завбачливо згорнулися в клубок. На тлі трави чотири клубочки виглядали майже непомітно, і ми вирішили їх не турбувати.
Хаща була дуже густою, тому ми насилу вибралися на узлісся. Там був невеличкий струмок. Пити з нього ми не стали, але із задоволенням постояли в прохолодній блискучій воді. Неподалік брат помітив на старому пні невеликого вужа. Ми хотіли його впіймати, але вуж швидко заповз під лежачий поруч камінь. Мабуть, там була нора.
На галявині, серед чагарників, ми побачили зарості лісової суниці. Тонкому аромату і приємному смаку лісової суниці можуть позаздрити навіть кращі сорти садових сортів цієї рослини. Багато пропадає в лісовій глушині запашних соковитих ягід малини, лохини, брусниці. А скільки росте різноманітних грибів! Ось ховаються в траві міцні боровики. Рожевіють мокрі сироїжки. У ялиннику ростуть слизькі грузді. На низьких пнях туляться одне до одного опеньки. Ліс щедро пригощає своїми дарами. Ми з братом не стали збирати гриби, бо не взяли з собою належної тари. Набравши повний кошик суниці, ми звернули на вузьку стежку.Стежка привела нас на мальовничу галявину. Припікало яскраве сонечко. Густо синіло ясне небо. У траві цокотіли коники. Легкий вітерець гойдав стебла дикої конюшини й ромашок. Повз нас зигзагами пролетів великий яскравий метелик. Раптовою появою ми злякали білку. Кумедний вона звір! Відчувши небезпеку, з блискавичною швидкістю злетіла на дерево. Ось пронеслася над нашими головами строката малинівка. Пташка сіла на струнку березу й весело заспівала. Насолоджуючись мелодійним співом малинівки, ми присіли відпочити на пеньок. Вдалині побачили полохливого сірого зайця. Плутаючи сліди, косий біг у бік хащі. Вдалині закувала зозуля.
Відпочивши, у гарному настрої ми з братом вирушили додому. Прогулянка в лісі вдалася, ми чудово провели час. Наступного дня домовилися піти по гриби. Наш дідусь — досвідчений грибник, тому ми підемо разом з ним.
Добре в лісі влітку!
Хрещатик — одна з найвідоміших центральних вулиць світу. Тут уже два століття поспіль вирує центр комерційного, політичного та культурного життя Києва. Перші в Києві телефон, телеграф, трамвай, водопровід і каналізація, газове та електричне освітлення, нарешті, перший київський хмарочос — усе це Хрещатик. Тут слухали Бетховена і розглядалии виставки російських художників-передвижників, цією вулицею гуляли Т. Шевченко і М. Щепкін, П. Чайковський та Ф. Шаляпін, В. Маяковський та І. Мандельштам... 1200 метрів — одна з найкоротших центральних вулиць світу, і тому тим більше цікаво пройтися нею, зрозуміти, чому саме вона стала «концентратом» історії Києва останніх століть. Ще 300 років тут, уздовж старих валів давньоруського городища, шумів Хрещатий струмок — місце, де князь Володимир охрестив свою дружину і бояр. У XIX столітті район головної вулиці Україні пережив справжню будівельну революцію, швидко перетворившись з околиці у центральну торгову магістраль Києва, київський Бродвей, наш «Невський проспект». Тут будували розкішні готелі та магазини, на Майдані Незалежності знаходився будинок Міської Думи. Трагічний 1941-й поклав кінець старому Хрещатику, але на його місці виріс новий, неповторний на території Східної Європи ансамбль будівель — один із найкрасивіших зразків архітектури середини XX століття. Екскурсія розпочинається на Європейській площі з її багатою історією. Український дім, філармонія, будівля лялькового театру, музею води, парки на дніпровських схилах — усе це ви побачите на площі з надзвичайно «європейською» назвою. Пройшовши коротким відрізком до Майдану Незалежності, намилувавшись будівлями банків царських часів, ми потрапляємо на головну площу України. Консерваторія, поштамт, міжнародний центр культури (колишній інститут шляхетних дівчат), монумент Незалежності, торговельний центр «Глобус» — усе це нинішній вигляд Майдану. Звідси починається Хрещатицький бульвар — шедевр післявоєнної реконструкції міста. Вулиця тут сягає ширини у 100 метрів і у вихідні та святкові дні вона дійсно перетворюється на бульвар: місце гуляння виключно для пішоходів. Нас чекає найцікавіший відрізок вулиці: бутіки, магазини, Київська мерія, Пасаж з пам'ятником архітектору Городецькому, телецентр, ЦУМ, кінотеатр «Дружба» в будівлі зі шпилем, що нагадує Москву, — все це вмістилося на якихось 500 метрах центральної київської магістралі. Після перехрестя з вулицею Б. Хмельницького ми потрапляємо на відрізок старої забудови, що дає уявлення про Хрещатик царських часів. Плавний перехід із ХХ століття в століття ХІХ, а не навпаки — такі вони, чари Хрещатика! Ці місця зберігають свої таємниці. Наприклад, «Інтимний театр» — ви хочете знати, що це і де це? Тоді будьте уважні! Закінчується екскурсія біля Бессарабського ринку. Найстаріший ринковий будинок міста, чудовий пам'ятник модерну 1912-го року. Поруч — центр вже культурно-виставкового життя — комплекс «Мандарин-Плаза», де завжди є, що подивитися, також, як і на ринку є, що купити. Перспектива бульвару Т. Шевченка з неоднозначним пам'ятником вождю світового пролетаріату — все це теж останній відрізок Хрещатика, що закінчує тут свій біг через долі, століття й архітектурні стилі.