Твiр роздум к цитате "у мові немає двох чи кількох слів, що означають рішуче одне й те ж, як дві краплі води. навіть слова лоб, чоло, вінець при однаковому значенні виражають різні відтінки"

ответ:Сьогодні я прокинулася рано-вранці, тому що договорилась зустрітись з давньою подружкою Оленою біля фонтану в обід. Я цілу ніч не (стуливши очей) уявляла собі нашу зустріч. Коли я підходила до фонтану, то я побачила як Олена (стрімголов) бігла мені на зустріч. Я була на (сьомому небі від щастя), тому що я так давно чекала на це побачення. Ми довго сиділи біля фонтану та розмовляли. Нам не треба було (ламати голову) про що нам спілкуватися. Я навіть не помітила як швидко потемніло на вулиці. Я знала, що це не остання зустріч, але все одно під час прощання з Оленою моє серце завмирало, бо я так не хотіла її відпускати.

Прокинуться рано-вранці - дуже рано прокинутись.

Ламати голову -напружено, посилено думати, намагатися зрозуміти важке, складне; вирішувати що-небудь складне.

Не стуливши очей - безперервно не спати.

Бігти стрімголов -дуже швидко, стрімко бігти (нестися, кидатися).

Бути на сьомому небі від щастя - вираз безмежного щастя і глибокого задоволення.

Сердце завмирало- відчувати хвилювання, тривогу від подиву, радості, страху.

Объяснение:

Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу: «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив   віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти: «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном». Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину