ТВОЄ МАЙБУТНЄ Одним з найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже лише займаючись тим, що тебе цікавить, приносить радість, ти відчуватимеш життєву повноцінність. Тому не можна покладатися на випадковість, квапитися. Потрібно добре подумати як батькам, так і самим молодим людям.
Набагато частіше на вибір майбутнього фаху впливають батьки, їхня робота, уподобання. Та не завжди це можна вважати найкращим. Свою майбутню спеціальність треба обирати самостійно, цілеспрямовано.
Часто підлітків ваблять майбутні титули, блиск сцени або великі заробітки. Проте чи можуть подібні аргументи бути остаточними у виборі свого майбутнього? Віддаючи перевагу «грошовитим» професіям, треба пам’ятати, що високооплачувана робота буває складнішою й важчою фізично чи розумово, вимагає більшої відповідальності, багато часу тощо. До того ж гроші, високе становище самі по собі не завжди гарантують задоволення роботою.
Тим, хто обирає професію, варто задуматися, чи не оцінюють вони життєві перспективи подібним чином. І не зайве нагадати, що більшість наших громадян мають не престижні, а корисні, необхідні й цікаві професії (За І. Томаном).
ІІ. Виконайте завдання до тексту.
1. Визначте та запишіть тему й основну думку тексту.
4. Доберіть заголовок, який виражав би основну думку тексту.
5. Поміркуйте, яка мета цього висловлення.
7. Поясніть лексичне значення виділених слів. За потреби скористайтеся тлумачним словником.
ответ: 1)Знать, од бога, і голос той, і ті слова, ідуть меж люди!
2)Я для тебе горів, український народе,
Тільки, мабуть, не дуже яскраво горів.
3)Я, може, божевільним тут здаюся. Ми з вами люди різного коша.
4) І до труни з кленового безсмертя
Шекспір підходить з глибини століть
І, чорний плащ відкинувши рукою
( На грудях заряхтіли діаманти,
Мов зорі на небесному чолі),
Схилився до землі, поцілував у лоб-
Війнулося волосся над труною.
5) Але іноді буває ( щовечора буває так), як розвіється в
уяві марево,- підведе жінка голову, а просто перед очима червоно сходить місяць, як із давніх- давен, за двором говорять мужики, і Юхимів голос чути, а на греблі пісня затужить ( і нащо- бо вони співають оцієї) - заниє тоскно серце у Катрі.
Объяснение:
Україна... Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною.
Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.
Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.
Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі "іскра вогню великого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. І першим, хто сказав про це на весь світ, був Тарас Шевченко:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
Традиції великого Кобзаря підхопили і продовжили його численні послідовники — всі ті, кому не байдуже, хто ми, "чиї сини? Яких батьків?"
Саме завдяки їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.
Колись Іван Франко у Пролозі до поеми "Мойсей" з пекучим болем і гіркотою писав про свою знедолену Батьківщину, про принизливе становище українського народу:
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожу,
Людським презирством, ніби струпом,
Вкритий!
Але останні строфи Прологу передають непохитну віру поста в національне відродження рідної землі.
Віриться, що всі труднощі будуть подолані і стане Україна щасливою і радісною домівкою мого народу. Бо він того гідний!