Дім, у якому мешкає моя сім’я, багатоповерховий. Кілька сотень людей живуть у ньому. Увечері, коли на вулиці зимно і мерехтять жовтаві очиці ліхтарів, я сідаю біля вікна і починаю мріяти. Я уявляю собі, що наша багатоповерхівка вже не будинок, а величезний корабель, який пливе крізь море білої зими, мов той криголам. Так багато людей у будинку, такі вони мають різні почуття та бажання! Але ж пливе будинок-корабель, і всі ми на ньому пасажири.
На справжньому кораблі мають бути чистота і порядок. У нашому будинку чистоту і порядок забезпечують самі мешканці. І це зовсім не важко: треба просто слідкувати, щоб стіни були охайні, сходи — вимиті, стеля — без плям. Я колись чув, що держава нагадує корабель так само, як і наш дім. На мій погляд, для того, щоб навести порядок на палубах і в трюмах держави-корабля, теж достатньо щирого бажання більшості людей.
Улітку будинок, у якому я живу, нагадує вже не корабель, а заміську дачу: хльопає підсохла білизна, галасує малеча, прогулюються двором літні люди. Щасливий час — це літо! Але чомусь мені впадає в око те, що рік за роком у нашому будинку все більше літніх людей і все менше дітлахів. Що ж станеться років через двадцять з нашим великим будинком? Я сподіваюся, що все буде гаразд і з ним, і з усіма нами.
Дім, у якому я живу, — це частина мого міста, а місто — частина цілої держави. Я впевнений, що той, хто любить свій дім, не може не любити своєї держави.
Дім, у якому мешкає моя сім’я, багатоповерховий. Кілька сотень людей живуть у ньому. Увечері, коли на вулиці зимно і мерехтять жовтаві очиці ліхтарів, я сідаю біля вікна і починаю мріяти. Я уявляю собі, що наша багатоповерхівка вже не будинок, а величезний корабель, який пливе крізь море білої зими, мов той криголам. Так багато людей у будинку, такі вони мають різні почуття та бажання! Але ж пливе будинок-корабель, і всі ми на ньому пасажири.
На справжньому кораблі мають бути чистота і порядок. У нашому будинку чистоту і порядок забезпечують самі мешканці. І це зовсім не важко: треба просто слідкувати, щоб стіни були охайні, сходи — вимиті, стеля — без плям. Я колись чув, що держава нагадує корабель так само, як і наш дім. На мій погляд, для того, щоб навести порядок на палубах і в трюмах держави-корабля, теж достатньо щирого бажання більшості людей.
Улітку будинок, у якому я живу, нагадує вже не корабель, а заміську дачу: хльопає підсохла білизна, галасує малеча, прогулюються двором літні люди. Щасливий час — це літо! Але чомусь мені впадає в око те, що рік за роком у нашому будинку все більше літніх людей і все менше дітлахів. Що ж станеться років через двадцять з нашим великим будинком? Я сподіваюся, що все буде гаразд і з ним, і з усіма нами.
Дім, у якому я живу, — це частина мого міста, а місто — частина цілої держави. Я впевнений, що той, хто любить свій дім, не може не любити своєї держави.