У поданих реченнях знайти слова, в яких можливе чергування [е] з [о] після шиплячих та [й]. Виписати їх та дібрати такі споріднені, в яких
це чергування відбувається.
1. Вже звечоріло. (Леся Українка.) 2. Рученьки терпнуть, злипаються
віченьки... Боже, чи довго тягти? (П. Грабовський.) 3. Тарас Григорович
влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви записну книжечку і писав
вірші. (3. Тулуб.) 4. Після вечері хлопці назбирали сухого хмизу й запалили
багаття. (І. Нечуй-Левицький.) 5. Розлилися води на чотири броди.
(М. Стельмах.) 6. Золотими пшеницями бродить дощик манівцями.
(Т. Вієру.) 7. Весняний вечір розсипає над тихим містечком зорі.
(В. Речмедін.)

Найважливішу роль в житті людини відіграє вибір його життєвого шляху. Цей вибір виникає тоді, коли людина починає усвідомлювати себе в суспільстві і розмірковувати про свої потреби. Тому трудова діяльність дуже важлива протягом усього життя. Найголовніше, щоб праця була улюбленою, щоб була така робота, яка буде цікавою і захоплюючою. Головне – проводити робочий час на улюбленій роботі, в улюбленому колективі! Крім цього, улюблена праця повинна давати матеріальний достаток, якого вистачало б на гідне утримання сім’ї, на відпочинок і розваги.

У наш час, щоб мати улюблену роботу, необхідні глибокі і різнобічні знання, володіння іноземними мовами. Школа допомагає нам отримати основу знань, вчить культурі спілкування. Вчитися буває важко, але ми розуміємо, що нам це необхідно надалі для визначення вибору професії, яка повинна бути улюбленою протягом всієї трудової діяльності. Тому майбутнєлюдини залежить від правильного вибору свого життєвого шляху. І в кожного свій шлях проб і помилок.

Мабуть, кожен з вас полюбляє їздити на море. Піщані замки,катання на хвилях; слухати звуки моря, засмагати на пляжі, і це все, а навіть більше, ми можемо робити на морі. Сьогодні я вам розповім, як я проводжу свій час на відпочинку. Ми з моєю сім'єю поїхали на Чорне море, бо вже всі втомилися від роботи та школи. Пора відпочити! Наша родина заїхала до готелю. Він був з високими стелями, дерев'яною підлогою, червоно-коричневими шпалерами. Не готель, а мрія. Як тільки ми розклали речі, я побігла до моря ,не чекаючи інших. Воно було не далеко. Перше, що я побачила та сказала, - Стільки людей?! Я почала шукати вільне місце. Але це було важко. -Нарешті!- голосно сказала я. Інші люди на мене дивно подивилися. Мабуть ,в думках вони думають "Яка невихована дівчинка!" Здалека я побачила свою матусю і я пішла її зустрічати ,але раптом щось вкусило мене за п'ятку- це було дуже боляче. Коли я підняла свою ногу, я побачила осу, яку я розчавила. "Ні, ні тільки не це!" В подумках сказала я собі. Тепер я валяюсь на піску і корячусь від болі. До мене підійшла матуся та заспокоїла, ми помили ногу в морі. І як ,на щастя, у мами був пінцет і вона витягнула жало. -Фух, тепер я буду дивитися під ноги ,щоб таке більше не повторилося.
Ось моя історія .Отже ,будьте обережні і дивіться під ноги.